Олена Гриб - "Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб

25.3

 

– Крихітко-кішко, де твої кігтики? Р-р-р… Кицю, так би й з’їв тебе! Ой-є!

Біда з шаєроном Вікардом значно вплинула на настрій Рікадора. Він без особливих церемоній втягнув Ендера разом з усім його золотим шиттям у кімнату. Люди в формі, що спостерігали за цим свавіллям, відвели очі, а потім Роксі покинула вітальню і двері повернулись на місце, відгородивши нас від зовнішнього світу.

– У тебе вистачає совісті тут з'являтися? – Шаєр обома руками тримав шаєрона за прикрашений хитромудрою вишивкою комір.

– Спокійно, сіре. Без нервів. Я йшов до тебе, до речі. Кицю, не залишиш нас?

– Ні! – Що б не намічалося, добровільно я це пропускати не збиралася.

– Ну й добре. – Ендер не засмутився. – Шаї рено сі лом ті дике. Му крате з ним не раз і не два. Це було дуже давно, але батько впевнений: Керейра не з тих, хто експериментуватиме на собі. Якщо управління людьми через імплант загрожує несподіванками, він нізащо не ризикне. Може, спочатку він і контролював Валері, але випадок із твоєю ластонською лялечкою напевно змусив його позбутися власного імпланта.

Я нашорошила вуха. Але ж точно: як тільки виявилося, що імплант Аріни збоїть, з’явилися медики і повезли її в операційну. Вважаю, на видалення. Нерозумно припускати, що Керейра залишив у своїй голові таку небезпечну штуку. Він же очільник «МАКІС», на ньому тримається вся організація!

– Хочете сказати, Валері зробила це свідомо? – я й не помітила, як влізла у чужу розмову. – Вбила людину на очах у дізнавача? На що вона сподівалась?!

Ендер вилаявся.

– Чому ти мене розумієш, кішко? – гаркнув невдоволено.

– Тому що ти бовдур. – Шаєр відпустив його і витер руки. – Аня – як ми. Їй не потрібна допомога в розумінні, тому що вона сама з цим справляється. Звикай. То що ще батько зволив розповісти про свого друга Керейру?

Шаєрон зло засопів і покрутив у пальцях надірваний ґудзик на комірі:

– Обережніше, сіре. Те, що в дитинстві наш батько зустрічався з Мануелем, не робить його злочинцем.

– А те, що він потурав твоїм заграванням із ластонцямі? І досить мені викати, ми не на публіці!

– Що?!

Ендер відсахнувся, ніби чогось злякавшись. Потім подався вперед, вдивляючись у обличчя Рікадора. Навіть його щоки торкнувся! Широко усміхнувся і зненацька міцно обійняв шаєра.

– Брате… Нарешті ти став нормальним! Я вже думав, ніколи не дочекаюся цього моменту!

Я ледь не розплакалася, спостерігаючи за показовою сімейною сценкою, але Рікадор грубувато відштовхнув шаєрона і світ повернувся до реальності.

– Не підлизуйся, Енді. Ви з батьком напартачили, а відбувати за вас, як завжди, залишився Вікард.

– Батько тут ні до чого!

– Добре, нехай так. Ще щось корисне?

Ендер похитав головою:

– Просто повір: Керейра не змушував Валері вбивати Макалістера або стріляти в неї, – кивок у мій бік, – і точно не посилав вбивць до самої Валері. Ця руда крихітка каламутить воду краще, ніж інші ластонці разом узяті.

– Як щодо того, про що я ще не знаю? – зітхнув шаєр. – Валері під наглядом з тої секунди, коли вона з’явилася в палаці і попросила прихистку.

– Тобто як – під наглядом? – не втрималась я. – І як же цей нагляд дав їй змогу пройти у вежу Страждань із гвинтівкою на плечі?!

– У всіх бувають помилки. – Рікадор натиснув на важіль, і двері за спиною шаєрона відчинилися. – Людський чинник ніхто не відміняв. Ходімо, час спливає.

Я спіткнулась об складку килима і забарилася.

– Людський чинник? – перепитала похмуро. – Ну добре. А мотив? Ластонці не хотіли вбивати мене здалеку!

Ендер вийшов у коридор і озирнувся:

– Часом ти буваєш надто наївною, крихітко-кішечко. Ластонцям потрібен твій імплант, а Валері – твоя смерть. Що незрозуміло?

– Все незрозуміло! – Терпіння остаточно мене покинуло. – Навіщо? У Валері все було прекрасно! Їй вірили, її опікали, вона навіть байдужому шаєру подобалася! Вибачте, сіре! То який сенс ризикувати легендою заради мого нікому не потрібного вбивства?

Шаєрон закотив очі:

– Ну ти й… Дитячий садок якийсь. Це ж елементарно!

Добре, що поблизу були сторонні люди. Я стрималась і вберегла психіку Ендера від свого гніву.

– Коли з’явилася ти, шанси Валері отримати його, – шаєрон штовхнув Рікадора в плече, – з близьких до нуля стали від'ємними. Дивні ви люди… одна політика на умі. Хіба вона рухає світом? Біологія жорстокіша.

Ну і… Це називається відповідь?

– Моя смерть зашкодила б Ластоніі, – повільно, немов звертаючись до дитини, пояснила я. – Навіщо Валері влаштовувати саботаж власної організації? Тим паче, вона не снайпер! Тобто… Вона снайпер?

Ендер у перебільшеному розпачі вдарив себе по лобі:

– Мене на стрільбищі крихітка Валері долала за дві секунди. Кицю, ти по-справжньому відірвана від життя. Ластонія – дітище Керейри, який вірить у магію і безсмертя. Валері зовсім інша. Їй потрібна реальна влада. Шаєр, наприклад, або роль у тіньовому уряді. Вона грала на два фронти. З шаєром не вийшло, і руда лялька згадала про вірність Керейрі. Це називається тримати ніс за вітром, кошенятку. Навіть не намагайся, тобі таке не під силу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍