Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

- Ну що, дорогий зятю, пропоную відзначити цю чудову угоду! – сказав султан, наливши рідину з графіна, що стоїть на столі. – Скоро Рошах, Рошан, як там його… буде мертвим і я виступлю з військом в Еденгол! Відчуваю, що остаточна перемога вже в моїх руках!

Почувши це, принц Рошан у потайній кімнаті мало не вилаявся. Вони дивилися, як султан і работоргівець випили по одному келиху. Закусивши, випили ще й ще.

Шахрія скривилася – від такої кількості алкоголю будь-кому стане погано. Принаймні їй хотілося на це сподіватися. Пройшло багато часу, а Омар із Аббасом усе продовжували пити, вже не закушуючи. Арак у графині не закінчувався. Нарешті, зовсім п'яні, вони налили собі ще по одному келиху і швидко осушили.

У такому стані султан не зміг відчути щось недобре. Раптом графин з араком перетворився на золотий кубок Ваїля, а залишки напою в отруєне вино. Очі Омара забігали, коли він побачив жахливий предмет на своєму столі. Він загальмовано почав розуміти, що щойно пив із нього. Але розуміння цього прийшло до нього дуже пізно.

Несподівано для всіх кубок перетворився на людський череп і впав на підлогу. Вино, яке раніше було в ньому, стало кров'ю і вилилося на килим.

Похитуючись, Аббас і султан Омар схопилися за шиї. До людей у потайній кімнаті долинули їхні здавлені крики та кашель. Це тривало кілька хвилин, а потім почувся звук падаючих тіл.

Шахрія весь цей час, не відводячи очей, дивилася на те, що відбувалося у кімнаті. У ній не прокинулося ні краплі жалості до дядька. Він отримав те, що заслуговував. Постоявши кілька хвилин, принцеса зрозуміла, що вони вже не встануть, повернула важіль і відкрила прохід у покої султана. Шахрія швидко підійшла і перевірила, чи зачинені двері, а потім озирнулася.

Присівши, Бруно помацав пульс, але ні у султана, ні у работоргівця він не відчувався. Раптом вони почули кроки. Покрутивши головою, Альбрехт спробував зрозуміти, звідки вони йдуть, але нікого не побачив. І тільки потім він здогадався – Рада весь цей час перебувала в кімнаті та ховалась під чарівним плащем! Знявши його, вона стала знов видимою.

– Рада! - зрадів Альбрехт, коли дівчина підійшла до них і привіталася.

- У вас все вийшло! – посміхнулася Шахрія. – Як мені тобі віддячити, Радо?

– Коли сядеш на трон, підпиши союз із герцогством! Цього вистачить! - відповіла їй дівчина не повівши бровою, але Альбрехт помітив, що в неї тремтять долоні.

Шахрія згідно кивнула.

- Потрібно терміново прибрати тут все зайве! Коли завтра прийдуть прибирати у покоях, знайдуть тіла, повинні подумати, що султан і його слуга вбили один одного випадково. Всі знають, що він коли вип’є втрачає контроль над собою. – принцеса скривилася від огиди. – Хтось може зробити декілька порізів на них? Але щоб подумали, що вони їх нанесли один одному.

Рада подивилася на неї зовсім іншим поглядом. Шахрія хоча й була тендітною доброю дівчиною в ній текла кров великих султанів. Їй вистачить сул підкорити собі візирів дядька.

Підійшовши до столу Шахрія підняла з підлоги череп, на який перетворився кубок, і загорнула його в шовкову хустку.

- Вибач, може, зараз не час, але ми вже цілий день не їли! – нагадала Рада. Здавалося після такого вона і крихти у рот не зможе взяти, але у животі раптом забурчало.

- Так звичайно! – схаменулась Шахрія, повернувши на обличчя посмішку. - Ходімо, я нагодую вас!

Від різкої зміни на обличчі принцеси Раді стало не пособі.  Залишали покої вони тим самим шляхом.