Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

Бад знайшов у подвір’ї здоровенного дрючка й увійшов. Усередині двоє вузькооких нарізали м’ясо, а ще один старий патрав качку. Бад одразу зрозумів, що вхід до пивниці під килимком біля пічки.

Помітивши його, двоє молодших щось залопотіли по- своєму; Тато-сан жестом наказав їм замовкнути. Бад дістав свій жетон.

— Я плачу! Я плачу! Я плачу! — з характерним жестом пальцями заторохкотів старий. — Ви піти!

— Спейд Кулі, татку. Спустися вниз і передай, що Натскі прислав свіжу білизну. Давай, давай.

— Спейд платити! Ви піти! Я плачу! Я плачу!

Молодші оточили його з двох сторін.

— Ви піти! Я плачу! Я плачу! — не вгавав старий, помахуючи своїм різницьким ножом.

Бад подумки відзначив на підлозі лінію і, як тільки старий її переступив, завдав йому удар палицею. Тато завалився тілом на пічку, обличчям просто у вогонь — і його волосся моментально зайнялося. Молодші також кинулися на Бада, але він одним ударом дрючка збив їх з ніг. Вони завалилися на підлогу, Бад зверху додав їм по ребрах. Старий запхав свою голову до раковини, обличчя в нього зробилося обпалене до чорноти.

Удар під коліна — і татко завалився на підлогу, щоправда, не випускаючи із рук ножа. Бад наступив йому на руку, розчавлюючи пальці — старий заволав від болю. Бад підтягнув його до пічки, відкинув килимок. Відчинив люк і потягнув китайця вниз по сходах.

У підвалі було задушливо, страшенно смерділо опіумом. Бад стусаном наказав старому, аби той замовк. У підвалі на матрацах лежали наркомани.

Бад взявся їх розштовхувати ударами ніг. Самі лише китайці — вони щось бурмотіли незадоволено, а потім знову поринали у своє забуття, у свій особистий Дрімленд. У приміщенні було так накурено, що дим моментально наповнив його легені, ліз у ніс, торкався, здавалося його обличчя.

Але раптом крізь випари почувся й інший запах: у кінці підвалу було влаштовано парилку.

Бад вибив двері ударом ноги. Крізь туман він побачив голого Спейд Кулі у компанії трьох голих дівчат. П’яний сміх, переплетені кінцівки — оргія на слизькій лаві. Спейд так переплівся із жінками, що просто пристрілити його, здавалося, неможливо — неодмінно пораниш когось із них.

Бад увімкнув світло в кімнаті. Туман помалу почав розсіюватися. Спейд підняв голову. Бад взяв його на приціл.

УБИЙ ЙОГО!

Кулі зорієнтувався першим: міцно притиснув до себе двох дівчат, прикрившись ними, немовби щитом. Бад підійшов ближче — дівчата не здавалися, звивалися, смикали ногами та руками, намагалися кігтями подряпати йому обличчя. Вислизнувши із його обіймів, вони кулею вилетіли за двері.

— Ісусе, Марія, Іосиф, — прошепотів Спейд.

Дим відносив Бада у його особистий Дрімленд. Він промовив, бажаючи відтягнути солодку мить помсти:

— Кеті Джейнвей, Джейн Мілдред Гемшер, Лінетт Еллен Кендрік, Шерон…

— ЦЕ ПЕРКІНС, ЩОБ ТЕБЕ ГРІМ ПОБИВ! ЦЕ ВІН! — закричав Кулі.

Бад раптом закляк, майже натиснувши спусковий гачок. Довкола нього попливли кольорові хмари; Кулі торохтів, як кулемент.

— Я бачив Собачника із тією останньою дівкою, із Кендрік. Я знав, що він любить мутузити повій, і, коли по телевізору розказували про те, що її знайшли мертвою, я спитав його, чи це не він. Собачник мене тоді перелякав до чортів, і я аж тут від нього сховався. Містере, повірте мені, це правда.

У кольорових спалахах Бад побачив огидну морду Собачника Перкінса. Крізь видиво пробився блиск персня на руці Спейда.

— Звідки у тебе ці персні?

— Це Собачник зробив, — відповів Кулі, обмотуючись рушником, — хобі в нього таке, повсюди тягає із собою інструменти і робить ці персні. Ще й постійно жартує, типу, ці персні захищають його руки, коли він робить одну делікатну роботу. Я тепер зрозумів, про що він.

— Опіум. Він знає, де його дістати?

— Цей засранець його в мене тирить! Містере, повірте мені!

Він справді почав йому вірити.

— Дати і місця вбивств повністю збігаються із датами і місцями твоїх виступів. Твоїх. Судячи із бухгалтерії, з усієї групи лише ти один постійно їздиш. Отже, яким чином…

— Собачник був моїм менеджером із 1949-го року, він завжди зі мною їздить. Містере, я кажу правду!

— Де він?

— Не знаю!

— Подружки, приятелі, інші збоченці? Викладай.

— У цього урода немає друзів, хіба що той засранець-макаронник Джонні Стомпанато його може витерпіти. Містере, повірте мені…

— Я тобі вірю. А