Агата Задорожна - Страви сердечні, Агата Задорожна

Рука Лор’єна інстинктивно рипнулася до щоки, хапаючись за опіки. Він швидко опустив її, та я вже помітила рух. 

– Та бачу, ти вже теж скалічена, – за мить заперечив Лор’єн. – Можливо, ми більш подібні, ніж тобі здавалося? 

Він опустив погляд на мої руки – я ж на них намагалася не дивитися взагалі. Знала, що нічого доброго там не побачу. 

– Думаєш, Елморові ти з каліцтвом потрібна будеш? – продовжив чоловік. – Він обрав тебе, бо ти, можливо, молода й незле виглядаєш. Але зараз… 

Він знову ступив до мене, схиливши глузливо голову. Я побачила, що його ноги ледь не торкнулися залишків порталу, що приніс мене сюди. 

Думка була швидка й безрозсудна. 

– Без грошей, титулу і навіть красивого тіла тобі нічого й потикатися до дворянина. Так, пташко? 

Він завмер прямо на випаленому чорному колі. 

Іскра пробігла в мене по пальцях майже інстинктивно, так стрімко, що не встиг нічого зрозуміти ні він, ні я. 

– Ні. – твердо сказала я, коли навколо Лор’єна спалахнуло полум’я. Цього разу я тримала його у кулаці, утримувала й не давала йому провалитися в портал – поки що. – Мені не потрібен ані титул, ані краса, аби Арден любив мене. А ось ти, вочевидь, без цих двох речей суттєво страждаєш. 

Лор’єн не встигнув нічого відповісти – я навіть не знала, чи він справді намагався. Щойно я договорила, як полум’я зметнулося вгору, і багатій зник у ньому, як крапля води. 

Та мене не цікавило, що з ним там сталося. Полум’я ще не встигло влягтися, як я вже знову опинилася на колінах біля Ардена. 

Заозиралася знову – певно, це все була справа рук Зеленої леді. І попри усю жалість і співчуття до її долі та історії, зараз я була готова стерти привида в порошок, аби тільки врятувати Ардена. 

Обрана! – дракон знову заревів у мене в думках, цього разу вимогливіше. – Швидше! Я вже втрачаю силу!

Я вперше за весь час, що була у залі, повернулася до Аодхана. Й ледь не відступила від побаченого: дракончик, що ще зовсім недавно нагадував кішку, тепер наче заповнював собою всю кімнату. Навколо нього ширилося сяйво – яскраве, сліпуче – і за ним розгледіти маленького Аодхана було майже неможливо. 

Я підхопила Ардена під пахви та потягла його тіло прямо по підлозі. Руки й далі пекло. В тіло стрімко поверталася слабкість, що накочувала зазвичай після використання чарів. А щось мені підказувало, що зараз я використала їх більше, ніж за всі попередні випадки разом узяті. 

Відкрила портал! І навіть не один, а два – хоч і не підозрювала, як далеко відніс Лор’єна другий. Та зараз мене це й не цікавило. Я не чула жодного вдиху Ардена, і мені лишалося тільки вірити, що вони там були – а десь глибоко в грудях в нього продовжувало битися серце. 

Я спинилася, важко дихаючи, прямо перед колом, у якому сидів Аодхан. 

– Що далі? – запитала я вголос, вже не здатна навіть підтримувати розмову у думках. 

Аодхан примружив очі на Ардена, і щось у виразі його лускатої морди мені не сподобалося. 

Священний вогонь, – стурбовано повідомив дракон. – Ось тільки…

– “Ось тільки” що? – жорстко перепитала я, коли Аодхан змовк. 

Не знаю, чи йому це вже допоможе, – повільно, майже ніжно пронісся в мене в голові голос Аодхана. – Він вже майже пішов за грань.

Я зиркнула на Ардена – слабкого, непритомного. 

А тоді підійшла до Аодхана та втупилася у нього майже зі злістю. 

– Проводь ритуал, – вичавила я. – Проводь. Що я маю зробити? 

Драконова голова злегка хитнулася у згоді. 

Ставай на коліна біля нього. 

Я зробила, як було сказано. Спідниця вже десь протерлася і підпалилася, тож не захищала від холодних кам’яних плит. 

Вогонь не пече вірних, не пече чесних, – заговорив Аодхан. З його голосу зникли усі нотки, що вже були мені знайомі. Натомість він став по-справжньому древнім, мудрим. – Вогонь не пече тих, що кохають. Вогонь не пече тих, хто не боїться. Тож доведіть мені, Арден з Елмору, і Марія з позасвіття, що ви варті священного драконового вогню. 

А того, що сталося потім, я не передбачала – попри те, що назва дуже виразно на це натякала. 

Аодхан розкрив пащеку та дихнув на мене й Ардена гарячим, розпеченим струменем вогню.