Кларк Ештон Сміт - Зібрання творів, Кларк Ештон Сміт

психіки, що характеризувалися похмурим, важким, тужливим настроєм, які пояснювалися надміром жовчі в організмі.

[275] Тисові дерева вважаються символом смутку, адже їх часто саджали на церковних цвинтарях.

[276] ½ галона дорівнює 1,89 л.

[277] Лупанар або лупанарій (лат. lupānar або lupānarium) — у Давньому Римі — дім розпусти, бордель, розміщений в окремій будівлі. Назва походить від лат. lupa — «вовчиця» — цим словом у Римі називали повій.

[278] Симпосій — ритуалізований бенкет у Давній Греції, що супроводжувався буйними веселощами і був важливою складовою чоловічого дозвілля.

[279] Кларк Ештон Сміт написав цей твір восени 1952 року, а вперше його було надруковано 1953 року в травневому числі Weird Tales. «Мортилла» — останнє завершене оповідання з циклу «Оповіді про Зотік» (у своєму нотатнику, «Чорній книзі», Сміт зазначив назви ще кількох історій, які так ніколи й не були дописані). У цьому творі автор, вочевидь, змальовує в образі Фамурзи свого старшого друга і наставника — поета Джорджа Стерлінґа, а самого себе зображує в ролі юного поета Вальзейна, якому набридли втіхи життя і який шукає серед буденності джерела тих прекрасних і нереальних світів, які являються йому уві сні.

[280] Містеріарх — давньогрецький термін, який дослівно означає особу, що керує релігійними таїнствами — містеріями.

[281] Сміт написав це оповідання 1925 року, випробовуючи себе в жанрі химерної прози. Запитавши думку Джорджа Стерлінґа про цей твір, автор дістав украй неоднозначну відповідь, у якій його наставник схвально відгукується про Смітів стиль, але не радить йому часто вдаватися до цієї царини. До певної міри Стерлінґ мав рацію, адже того часу серед читацького загалу найбільший попит мала переважно література реалізму, і єдиною доступною нішею для таких авторів, як Сміт, Лавкрафт і Говард, залишалися палп-журнали. Кларк Ештон Сміт у відповідь на такий відгук заперечив, що «відмовляється коритися безплідному, приземленому духові часу», одначе Стерлінґові слова на певний час віднадили його від написання химерних оповідань.

[282] Кратер-Рідж (англ. Crater Ridge) — місцевість у гірській системі Сьєрра-Невада поблизу перевалу Доннера, розташована в північній частині штату Каліфорнія, неподалік кордону з Невадою.

[283] Сьєрра-Невада (англ. та ісп. Sierra Nevada) — гірська система, хребет у західному поясі гір Північної Америки, що проходить майже через усю східну частину штату Каліфорнія. Іноді хребет називають просто Сьєрра.

[284] Йдеться, найімовірніше, про Вершину Доннера (англ. Donner Summit) — вершину в гірській системі Сьєрра-Невада, названу, як і одноіменний перевал, на честь першопрохідника Джорджа Доннера (1784–1847).

[285] Нодулярний (лат. nodularis — «вузлуватий») — у геології — різновид текстури гірських порід, для якого характерні дрібні вкраплення мінералів, які мають округлу форму та звуться нодулями. Найпоширенішими є нодулі хроміту в хромітових рудах.

[286] Жужіль або жужелиця — залишки від згоряння твердого палива, а також відходи, що залишаються після виплавки металу.

[287] Циклопічний або кіклопічний — за назвою велетів циклопів з давньогрецької міфології — такий, що належить циклопам, подібний до циклопів; а також — велетенський, величезний.

[288] Назва Рідж (Ridge) в перекладі з англійської буквально означає «пасмо гір» або ж «гірський хребет», «кряж».

[289] Касл-Пік (англ. Castle Peak) — гора у гірській системі Сьєрра-Невада. Дістала назву через конічну форму, що нагадує обриси замка.

[290] Тсуґа — рід, близький до ялиць та ялин, вічнозелене дерево з кону- соподібною кроною та плескатою хвоєю. Поширені в Північній Америці та Східній Азії. В оригіналі Кларк Ештон Сміт вживає народну назву — hemlock, себто цикута — так називають це дерево через подібність запаху його подрібненої хвої до запаху цикути.

[291] Прикметно, що опис такого самого дивного матеріалу наводить і Г. Ф. Лавкрафт у своїй повісті «У горах божевілля», написаній у лютому-березні 1931 р., майже одразу після Смітового «Міста Співочого Полум’я», завершеного 15 січня 1931 р. Найімовірніше, Лавкрафт запозичив у свого літературного побратима образ таємничого «зеленкуватого мильного каменю», адже Сміт мав на своїй земельній ділянці чимало зразків гірських порід, серед яких були й мильні камені — стеатит і діатоміт, які згодом стали матеріалом для його скульптур. Це один з прикладів взаємного запозичення образів, до якого незрідка вдавалися Сміт і Лавкрафт, який лише підтверджує згадка про малюнки Кларка Ештона Сміта у названій вище повісті Лавкрафта.

[292] Алголь — змінна зоря, друга за блиском у сузір’ї Персея, прототип затемнюваних змінних. На зображеннях сузір’я зоря Алголь роз- ташована на місці ока відрубаної голови Медузи.

[293] Sang froid (фр.) — холоднокровність.

[294] 20 квадратних футів дорівнюють 1,85 квадратних метрів.

[295] Теби або Васет — стародавня столиця Верхнього Єгипту. Місто було знане величною архітектурою, з якої дотепер збереглися Карнакський та Луксорський храми.

[296] Геліополь або Геліополіс — місто в Давньому Єгипті. У Геліополі був розташований головний центр поклоніння верховному богу сонця (спочатку Атуму, потім Атуму — Ра) і циклу пов’язаних з ним божеств — «Великої Дев’ятки Іуну».

[297] Ієратичний — такий, що притаманний священнослужителям, жерцям; обрядовий.

[298] Андросфінкс (від грец. Andr-, що означає «людина», «чоловік», «чоловічий») — людиносфінкс. Цим словом давньогрецький історик Геродот, який подорожував по Єгипту в середині V ст. до н.е., називав зображення фараонів з тілом людини, головою лева і геометризованої форми бородою (знаком царської влади).

[299] Це висловлювання Сміта подібне