Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

   Коліна старця торкнулись землі в жесті благання, а його очі були сповнені віри та очікування. Його прохання про допомогу, про мир для його народу, відгукувалося в моєму серці, пробуджуючи нове відчуття відповідальності та мети.

   Під його словами вогні смолоскипів розгорілися яскравіше, освітлюючи обличчя зібраних, які одне за одним почали опускатися на коліна, підіймаючи старця вгору. Їхні шепоти, що повторювали "Альфір", лунали як заклинання, що наділяє мене новою роллю в їхній спільноті. На їхньому діалекті це слово означало більше, ніж просто ім'я. Це був символ надії, того, хто має принести кінець вічним війнам та стражданням.

    Що ж... сказати що у мене було багато питань — не сказати нічого. З яких пір наш головнокомандувач — бог, чи це просто однакове ім'я, або я багато чого не знаю про Історію Йорльфа і про наших командирів. Знав би я на той момент що зараз може б все було краще, але не хочу забігати на перед. Як Ви могли вже зрозуміти це мій щоденник. Я пишу ці рядки для тих, хто його знайде в майбутньому. Я хочу, щоб Ви розуміли, як сталося те, що сталося. Це буде короткий переказ того, як світ перетворився, і чи в бік кращого, чи гіршого — це вже будете вирішувати Ви.

   З цього моменту я вирішив закінчити історію себе як звичайного гвардійця Йорльфа і розпочати розповідь про народження нового світу — народження Альфіра та кінець устою старого світу. Хоча втекти було б набагато простіше, цього разу я вирішив зробити щось більше для цього світу, для цього поселення. Я хочу побудувати щось набагато сильніше та могутніше, ніж Йорльф колись був. Це буде моя місія, і ця історія буде моєю спадщиною для майбутніх поколінь. Нехай світ знає про Альфіра — воїна, який прийшов із води озера Клорн, щоб врятувати цей світ від темряви. Нехай моє ім'я ввійде в історію як символ надії та сили. І цей світ буде знову вільним і безпечним завдяки мені... Ну і так я зможу виконати свою ідею очищення світу від вічного зла та осквернення брудного чаклунства.