Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

Ця дівчина була геть іншою. В її рисах було щось до болі знайоме. Ніби чоловік вже бачив її раніше. Хоча точно був певен, що ніколи не зустрічався з Междемирою. Час від часу, поки принцеса лежала без тями, Драган навідувався до неї. Чомусь, поруч з нею почувався спокійно і затишно. Тяжкий день, проведений за паперами, виснажливими поїздками та розмови, залишався за дверима, варто було йому опинитися в її кімнати. Він міг годинами сидіти біля ліжка Мири і дивитися як вона спить, бурмочучи собі щось під ніс. Ніколи не помічав за собою такої поведінки – щоб просто сидіти біля ліжка жінки, яку навіть до пуття і не знає. Та вона його чимось зачепила. Розібратися б тепер, чим саме.

Ще чоловік вивчав пейзажі, які прикрашали стіни кімнати. Дивно, та об’їхавши всю Цитадель, він так і не знайшов зображених місць. Марго була впевнена, що саме Мира намалювала таку красу. Та якщо це правда, звідки ж вона брала натхнення. Невже її уява настільки яскрава і насичена.   

Чоловік ще раз подивився на принцесу. Його уваги не минуло те, що Междемира почувається невпевнено та розгублено. При цьому, самого Драгана вона не боїться, не намагається йому догодити, як решта присутніх. Вона продовжує бути собою. Тепер він точно знає, люди з поселення і робітники замку не збрехали, говорячи, що їхня принцеса хороша і світла людина. А отже, рішення яке він прийняв для себе буде вірним.

- Прошу всіх присутніх приділити мені увагу. Я, як імператор Острова Семи Морів, маю Вам дещо повідомити. – Драган підвівся на ноги, взявши до рук келих, наповнений п’янким вином. Всі присутні вмить затихли, очікуючи промову. – Як Вам всім відомо, право правління Островом до мене перейшло за законами війни. - Голос чоловіка звучав холодно. – Я переміг Вашого колишнього імператора – Владлена Могутнього – здолавши його в чесному бою. А по Законам Острова – це є однією із підстав коли імператором може стати переможець війни. – Всі закивали головами, погоджуючись з його словами. – Також, як молодий правитель, поруч з собою я хочу бачити людину, яка буде мене підтримувати та допомагати керувати такою великою, але, нажаль, збіднілою імперією. – Драган навмисне зробив акцент на слові «збідніла». Хотів бачити, як на це зреагують вельможі. Та ті лиш мовчали. -  Своєю правою рукою, помічником в державних справах я волію бачити ні кого іншого, як свою майбутню дружину, яка стане імператрицею Острова.  – В залі почулися перешіптування. Молоді дами почали посміхатися, гадаючи, що для них це не аби який шанс, показати себе. Принцеса ж сиділа тихо, опустивши голову. Драган глянув на дівчину і посміхнувся. – Тому, леді, лорди – Драган уклонив голову до всіх присутніх. – Хочу Вам представити мою майбутню дружину – принцесу Междемиру. – в залі повисла тиша. А дівчина, яка сиділа біля імператора, підняла на нього очі, в яких читалося німе запитання «Я? Але чому?».

Хитро усміхаючись, Драган взяв руку дівчини і ніжно поцілував. Рум’янець запалав на щоках принцеси. Та погляду дівчина так і не відвела.

- Лорди та Леді, це не всі новини на сьогоднішні вечір. – Продовжив свою промову Драган. – Оскільки я став новим правителем, то і закони на Острові Семи Морів від нині будуть новими. Всі присутні на цьому бенкеті персони від сьогодні позбавлені права носити титули лордів і леді. Тепер Ви звичайні мешканці Острову Семи Морів та піддані імператора. Всі Ваші статки будуть відправленні на пожертви імперії, яку необхідно відбудовувати.    

В залі піднявся шум. Всі почали висловлювати своє обурення та незгоду. І здавалося, такі милі і усміхнені лорди і леді, зараз скинули свої маски і, нарешті показали справжні обличчя. Біля гостей, вмить, немов не звідки з’явилися озброєні воїни. Лише один погляд на них міг змусити тремтіти від страху.  Невдоволенні викрики стихли і Драган задоволено всміхнувся.

- А для тих, хто буде нести супротив волі і закону імператора – то знайте – в підземеллі замку є чудова в’язниця. І зараз вона абсолютно порожня.

Руки Мири здригнулася. Згадала всі ті жахи, що пережила в стінах тієї в’язниці.

- За три дні Ви зможете привітати нову імператрицю Острова Семи Морів. А зараз, я не бажаю бачити Вас в своєму замку.

На цих словах Драган осушив свій келих з вином і знову сів за стіл. Він був задоволений, споглядаючи на вирази облич всіх цих нікчемних людей. Все йде за планом і це на аби як потішає. Від сьогодні закони його імперії будуть іншими. На місця цих жадібних людей вже завтра стануть ті, кому Драган довіряв – його соратники і однодумці. Цю війну і цей переворот він готував довгих двадцять років. Тому, кожен його етап був продуманий до найменшої дрібниці. Кожен переворот у містах та поселеннях імперії, пошук однодумців, формування армії – крок за кроком він йшов саме до цього моменту. Єдине, чого не планував чоловік – так це дівчини, що зараз сиділа біля нього. Вона з’явилася в його житті зненацька. Вперше, за стільки років, він був неабияк зацікавлений. І це йому подобалося.