Анні Ксандр, Софія Вітерець - Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Гадки не маю і мені абсолютно байдуже. Більше хвилює те, що буде, коли хтось один впаде зі стіни, – м’яко посадив її назад, помічаючи, що в неї досить натренована та тендітна фігурка. Чому ж вона ховала її під цим суцільним світлим мішком, який вже дівчину робив більш схожою на примару?
Вона від здивування замовкла й ми просто сиділи поруч, милуючись зорями. Точніше я це й робив, а вона нишпорила в чомусь схожому на сумочку. Спершу сприймав це нормально, але коли почало злегка дратувати, не стримався.
– Що шукаєш?
– Та ліхтарик десь був. Може ти на нього сів? – я все розумію, але звідки в неї настільки безглузда ідея?
– Ага. І не відчув, – пирхнув, таки перевіряючи чи нема чого біля мене.
– Дай його сюди, – вона промовила це достобіса наказовим тоном.
– Та немає в мене нічого. Доведеться повзти так. Ти ж не хочеш залишитися тут, заснути й випадково скотитися донизу?
– Дуже хочу цього, – буркнула вона й полізла по стіні в невідомість.
– Стривай, ти ж впадеш, – потягнув її за сукню й ми таки впали.
А точніше котилися й котилися по якомусь спуску. Імпровізована лавка, виходить, саме відгороджувала від нього. Але так навіть було простіше, бо ми скотилися прямо в якусь купу лахміття. Відпрацював подушкою безпеки для дівчини, коли вона із ледь чутним зойком опинилася на моїх грудях. Така дивна мить… Я б сказав, аж занадто. Наче й нізвідки не котилися і все розвивалося саме належним чином… В перший же вечір, Тіме, ага! Прокинься! Але ж дівчина таки нікуди не дівалась, впершись в мене долонями. Вони дарували таке дивовижне тепло…
Раптове світло миттю засліпило очі й лише десь за хвилину з-під лоба розгледів фірмові кросівки відомого бренду, які вже давно хотів і собі. Поволі переводив погляд уздовж ніг, доки не зустрівся зі зловіще задоволеною пикою Валєри.
– Ну-ну. Ти диви, як цікаво… І що це в нас тут відбувається? – Клятий Валєра. Як відчував, що аж давиться від сміху.
– Sadece birine söyle², – просичала дівчина й поспішила злізти з мене, поправляючи сукню. І, о ні – це була Айлін…!
¹Ей, як ти знайшов мене тут?
²Хай тільки скажеш комусь.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець», після закриття браузера.
