Стівен Сілбігер - МВА за 10 днів

можна упорядковувати свої думки. Аналіз зацікавлених сторін надає людині інструменти для оцінювання різних факторів та прийняття якогось рішення.

Перший крок — скласти перелік усіх сторін, на які потенційно може вплинути рішення, потім — оцінити усі його плюси та мінуси для цих сторін. Наступним рівнем аналізу має бути визначення прав та обов’язків кожної із зацікавлених сторін. Працівники, наприклад, мають право на справедливу оплату праці та безпечні умови роботи, та вони також мають і обов’язок — приносити користь компанії. Ось приблизний стандартний перелік зацікавлених сторін, на які впливає прийняте рішення:

Особа, що приймає рішення.

Топ-менеджмент, Рада директорів.

Клієнти — і сфера, в якій вони працюють.

Акціонери й облігаціонери.

Постачальники — і сфера, в якій вони працюють.

Працівники — і їхні сім’ї.

Органи влади — державні, регіональні, місцеві та установи, що до них належать.

Групи з особливими інтересами — промислові, споживацькі, екологічні, політичні та інші види спілок.

Мешканці, на яких впливатиме рішення

Екологія — «сталість довкілля» — флора, фаун. а, природні ресурси.

Майбутні покоління (улюблена група МВА).

Конкуренти.

Юристи та судові органи.

Звісно, перелік може бути значно довшим. На етапі аналізу перелік звужують до значущих учасників, потім здійснюють ситуаційний аналіз і приймають остаточне рішення. Аналіз зацікавлених сторін складається з таких кроків:

1. Скласти перелік основних дійових осіб.

2. Визначити плюси й мінуси для кожного гравця.

3. Визначити їхні права та обов’язки.

4. Зважити відносну силу кожного з них.

5. Зважити коротко- і довготермінові наслідки альтернативних рішень.

6. Сформулювати плани дій для непередбачених обставин і альтернативних сценаріїв.

7. Прийняти рішення.

Якщо ви хочете розглянути ці кроки на практиці, візьміть нещодавній номер журналу Time або ж пролистайте Google News і знайдіть там тему з етичною складовою. На аркуші паперу зверху випишіть усіх основних дійових осіб, збоку напишіть «Плюси та мінуси», а нижче — «Права та обов’язки». Ось ваша система у стилі МВА, в рамках якої можна розглядати моральні дилеми сьогоднішнього дня МВА.

Візьмімо до прикладу суперечки щодо потреби зберегти середовище існування сови плямистої шляхом скорочення вирубки федеральних лісів. Таблиця з аналізом зацікавлених сторін має такий вигляд:

Проблема захисту сови плямистої у системі розгляду зацікавлених сторін

Ви можете не погоджуватися з тим, як я підійшов до розгляду питання цієї ситуації, та в питаннях етики «єдиноправильного» способу немає. Ви можете підходити до ситуації інакше й вважати, що до переліку зацікавлених сторін треба внести ще когось. У цій ситуації керівникові деревообробної компанії варто принаймні розглянути цей перелік, перш ніж вирубувати ліси, де мешкають сови. З інструментарієм аналізу зацікавлених сторін МВА може розглянути як питання сов, що опинилися перед загрозою вимирання, так і інші етичні питання — а тоді приймати обдумані й усвідомлені рішення. Компанії часто проводять такий аналіз і публікують його як звіт про корпоративну соціальну відповідальність.

Закон Сарбейнса-Окслі 2002 року

Після корпоративних скандалів наприкінці 1990-х та на початку 2000-х Конгрес змушений був перевести етику в американських корпораціях у законодавче русло. Система державного регулювання та приватного саморегулювання не працювала. На дошці ганьби значились такі компанії, як Tyco, Xerox, Qwest, Sunbeam, WorldCom, Adelphia, Enron, Global Crossing, HealthSouth, ImClone та Credit Suisse First Boston, а також Arthur Andersen. А ще міжнародні скандали розвивалися навколо недобросовісних біржових маклерів, які за відсутності над ними контролю торгували цінними паперами, що призвело до втрат мільйонів доларів. У переліку таких неконтрольованих маклерів Нік Лісон із банку Barings (втрати 1,2 млрд $), Ясуо Хаманаку із корпорації Sumitomo (втрати 1,8 млрд $) та Джон Руснак із банку Allfirst (втрати 750 млн $).

Хоч скільки законів буде прийнято, а зухвалих працівників, бухгалтерів чи юристів це не зупинить. Однак Конгрес вирішив, що можна принаймні ускладнити правопорушення і дати іншим зрозуміти, що перед тим як задумати щось протиправне, варто ще раз зважити всі ризики. Нові положення Закону Сарбейнса-Окслі (Sarbanes-Oxley Act, SOX або SARBOX) і відповідні положення інших органів, що набули чинності 2005 року, охоплюють чотири розлогі категорії нових правил.

Фінансово-бухгалтерські правила

• До комітету з аудиту повинні входити винятково незацікавлені члени ради директорів і хоча б один фінансовий експерт.

• Генеральні директори та фінансові директори повинні гарантувати, що їхня фінансова звітність чесно відображає фінансове становище та показники роботи компанії.

• Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) засновує Раду з нагляду за бухгалтерською звітністю публічних компаній (Public Company Accounting Oversight Board, PCAOB), щоб зарадити невдалим спробам саморегуляції в галузі.

Правила щодо внутрішнього контролю

• Генеральні директори та фінансові директори повинні гарантувати роботу системи внутрішнього контролю за фінансовою звітністю.

• Зовнішні аудитори повинні перевірити, як керівництво оцінює надійність своєї системи внутрішнього контролю, та відобразити це у звітності.

• Розділ 404 містить вимогу проведення у великих корпораціях щорічного аудиту.

Правила щодо етичної поведінки керівництва

• Публічні компанії повинні мати кодекс етичної поведінки, що регулював би поводження загальних та фінансових керівників найвищої ланки.

• Публічним компаніям заборонено давати позики своєму вищому керівництву або директорам.

• Від генеральних та фінансових директорів можуть вимагати повернення виплат, якщо фінансова звітність підлягає перегляду через «суттєву невідповідність» вимогам щодо звітності.

• Працівникам, директорам та іншим працівникам компанії, які володіють внутрішньою інформацією, забороняється продавати акції компанії в періоди, коли пенсійні фонди тимчасово «заморожують» свою діяльність.

• Нові правила захисту від покарання працівників, що інформують про порушення всередині компанії.

Правила щодо етичної поведінки зацікавлених сторін

• Додаткові професійні обов’язки юристів.

• Нові правила для фінансових аналітиків щодо конфлікту інтересів.

Окрім цих правил, для діяльності публічних компаній, зареєстрованих на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) та біржі NASDAQ, розроблено низку додаткових стандартів, що вирішують деякі проблеми корпоративного управління, не передбачені законом Сарбейнса-Окслі, наприклад стандарти допуску до цінних паперів.

Системи внутрішнього відслідковування шахрайства і корупції, відповідно до закону Сарбейнса-Окслі, складні, а перевіряти їх — дорого… Комітет організацій-спонсорів Комісії Тредвея (COSO) підготував всебічне дослідження внутрішніх процедур корпоративного контролю під назвою «Інтегрована концепція внутрішнього контролю». Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) приймає його як стандарт, якого, за законом Сарбейнса-Окслі, мають дотримуватись працівники компаній, аудитори та фахівці з контролю за дотриманням правових норм.

Прекрасна структура для впровадження всебічної системи внутрішнього контролю міститься у книзі Скотта Ґріна «Путівник керівника по закону Сарбейнса-Окслі» (Manager’s Guide to the Sarbanes-Oxley Act). Ця книга надає фахівцям, що слідкують за дотриманням правових норм, методологію «розумного контролю» (Control Smart Approach) для впровадження масштабної системи COSO:

1. Визначте можливі загрози всередині організації та навколо неї.

2. Виявіть усі процеси, що відбуваються у вашій компанії.

3. За допомогою інструментів оцінювання контролю виявіть небезпечні прогалини у процесах.

4. Щоб заповнити прогалини і зробити контроль дієвим, запровадьте систему внутрішнього контролю.

5. Відстежуйте та перевіряйте роботу системи контролю за допомогою системи раннього попередження про результати та статистики підприємства.

Однак попри всі зусилля закону Сарбейнса-Окслі, негативні тенденції стримати не вдалося. Після прийняття Закону, виникли нові корпоративні скандали: стрімка торгівля у взаємних фондах 2003 року (Putnam, Invesco та Janus), цінова змова у сфері страхування у 2004-му (Marsh & McLennan) та шокуюча бухгалтерія у Fannie Mae 2004-го. Навіть голова