Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі хіттеянина Ефрона,

30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в Ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від хіттеянина Ефрона у власність для поховань.

31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.

32 Поле й печера, що на ньому, то здобуток від синів Хета.

33 І закінчив Яків заповіт синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

Буття 50

1 І впав Йосип на обличчя батька свого, і плакав над ним, і цілував його.

2 І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.

3 І минуло сорок днів, бо стільки потрібно для бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят днів.

4 А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то промовляйте до вух фараонових так:

5 Батько мій узяв присягу був з мене, промовляючи: Ось я помираю. У могилі моїй, що я собі викопав у Ханаані, там поховаєш мене. А тепер дозволь я піду, і поховаю батька свого, та й повернуся.

6 І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.

7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі слуги фараонові, і вельможі його, і всі очільники Єгипетського краю,

8 і всі з оселі Йосипа, і брати його, і всі з оселі батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони залишили в країні Гошен.

9 І вирушили з ним також колісниці та вершники. І був табір їхній дуже великий.

10 І прийшли вони до Горен-Атаду, що по другому боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він вчинив батькові своєму семиденну жалобу.

11 І побачили мешканці того краю, ханааняни, жалобу в Горен-Атаді, та й сказали: То велика жалоба для Єгипту! Тому назвали його Авел-Міцраїм, що на тому боці Йордану.

12 І зробили йому сини його так, як він їм заповів був.

13 І понесли його сини його до Ханаанського краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке купив був Авраам у власність для поховань від хіттеянина Ефрона, напроти Мамре.

14 А Йосип, як поховав він батька свого, повернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

15 І побачили Йосипові брати, що помер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді поверне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?

16 І сказали вони Йосипові: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:

17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, пробач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер пробач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони промовляли до нього...

18 І пішли також брати його, і впали перед обличчям його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!

19 А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?

20 Ви задумали були на мене зло, та Бог обернув те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб вижив великий народ!

21 А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він утішав їх, і промовляв до їхнього серця.

22 І осівся Йосип у Єгипті, він та вся оселя батька його. І жив Йосип сто десять років.

23 І побачив Йосип в Єфрема дітей до третього покоління. Також синів Махіра, сина Манасіїного, що народилися на Йосипові коліна.

24 І сказав Йосип до братів своїх: Я помираю, а Бог неодмінно згадає вас, і виведе з цієї землі до краю, якого він присягав був Авраамові, Ісакові та Якову.

25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, промовляючи: Коли згадає Бог вас, то ви винесете звідси кістки мої!

26 І впокоївся Йосип у віці ста десяти років. І забальзамували його, і він був покладений до труни у Єгипті.

ВИХІДВихід 1

1 А оце імена Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен з домом своїм прибули:

2 Рувим, Симеон, Левій, Юда,

3 Іссахар, Завулон, Веніямин,

4 Дан, Нефталим, Ґад і Асир.

5 І було їх всіх сімдесят душ, що вийшли від стегна Якового. А Йосип був у Єгипті.

6 І помер Йосип, і всі брати його, і весь той рід.

7 А Ізраїлеві сини плодилися і швидко розмножувалися та зміцнювалися. І наповнився ними той край.

8 І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.

9 І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший за нас!

10 Давайте поведемося мудро, щоб його не стало ще більше! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.

11 І настановили над ним наглядачів, щоб його гнобити важкою працею. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.

12 Але що більше його гнобили, то більше він множився та ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів.

13 І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати.

14 І вони робили нестерпним їхнє життя тяжкою працею з глиною та цеглою, а також у полі.

15 І звелів був єгипетський цар єврейським повитухам на ім'я Шіфра та Пуа,

16 Як будете приймати пологи в єврейок, то дивіться на стать якщо буде хлопчик, то умертвляйте його, а якщо це дівчинка, то хай живе.

17 Але повитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків живими.

18 І покликав єгипетський цар повитух, та й сказав їм: Нащо ви лишаєте дітей живими?

19 І сказали повитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, вони самі собі повитухи, поки прийде до них повитуха, то вони вже й народять.

20 І Бог робив добро повитухам, а народ розмножувався та міцнів.

21 І тому, що ті повитухи боялися Бога, то він обдарував їх нащадками.

22 І наказав фараон усьому народові своєму: Кожного народженого єврейського хлопчика кидайте його до річки, а кожну дівчинку залишайте живою!

Вихід 2

1 І пішов один чоловік з роду Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.

2 І завагітніла та жінка, та й сина народила. І побачила його, що він гарний, та й ховала його три місяці.

3 Та не могла його більше ховати. Вона взяла кошик з папірусу, законопатила його, обсмолила, поклала туди дитину та й залишила в очереті біля берега Нілу.

4 А сестра його спостерігала здалеку, щоб довідатися, що йому станеться.

5 І зійшла фараонова дочка до річки купатися, а служниці її ходили понад річкою. І побачила вона той кошик серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла його.

6 А відкривши, побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!

7 І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку годувальницю з єврейок, щоб вона годувала тобі дитину?

8 І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.

9 А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я тобі віддячу. І взяла та жінка дитину, і годувала її.

10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала його Мойсей, і сказала: Бо з води я витягла його.

11 І підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, і приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.

12 І озирнувся він навколо, і побачив, що нікого нема, і вбив єгиптянина, і закопав його в пісок.

13 І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він одному з них: Нащо ти б'єш свого ближнього?

14 А той відповів: Хто тебе настановив за старшого та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей, що про це стало відомо.

15 І почув фараон про цю справу, і шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового обличчя, і оселився в країні мідіян.

16 А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнювали корита, щоб напоїти отару свого батька.

17 І прийшли пастухи й прогнали їх. І встав Мойсей, і захистив їх, і напоїв їхню отару.

18 І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той спитав: Чого ви сьогодні так рано прийшли?.

19 А ті відповіли: Якийсь єгиптянин захистив нас від руки пастухів і натягав нам води та напоїв отару.

20 І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви не покликали того чоловіка? Покличте його, і хай він з'їсть хліба.

21 І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.

22 І народила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

23 І сталося по довгих днях, і помер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від важкої роботи. І їхній стогін донісся до Бога.

24 І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог свою угоду з Авраамом, Ісаком та Яковом.

25 І Бог зглянувся над синами Ізраїля.

Вихід 3

1 А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця мідіянського. І провадив він цю отару за пустелю, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.

2 І явився йому ангел Господній у вогні з тернового куща. І побачив він, що та тернина горить вогнем, але не згорає кущ.

3 І сказав Мойсей: Піду побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?

4 І побачив Господь, що він підійшов подивитися. І погукав його Бог з тієї тернини: Мойсею, Мойсею! А той відповів: Ось я!

5 І сказав він: Не наближайся сюди! Зніми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!

6 І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся глянути на Бога!

7 І промовив Господь: Я справді бачив лихо свого народу в Єгипті, і почув його стогін перед його гнобителями, знаю я болі його.

8 І я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до краю доброго й широкого, до краю, що тече молоком та медом, до краю ханаанянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

9 Почув я стогін Ізраїлевих синів і бачу я той утиск від єгиптян.

10 Я пошлю тебе до фараона і ти виведеш з Єгипту народ мій, синів Ізраїлевих!

11 І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, щоб вивести з Єгипту синів Ізраїлевих?

12 А він відповів: Я буду з тобою! А на знак виходу народу з Єгипту, будете служити Богові на цій горі.

13 І промовив Мойсей до Бога: Коли я прийду до Ізраїлевих синів та скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке ім'я його? Що я скажу їм?

14 І сказав Бог Мойсеєві: Я той, що є.