Iрина Давидова - Шалений Бос, Iрина Давидова

Глава 10

Він вийшов з кімнати, а я, підскочивши з ліжка і щільніше запахнув на собі халат, побігла за чоловіком. Бігла та об щось спіткнулася, летіла так, що звалилася прямо біля ніг Суботіна. Як же символічно, чорт забирай! А вже як боляче!

Колінами вдарилася і засичала, як раптом відчула, як мене підняли на руки та переклали на диван.

 - Лиса, ти з глузду з'їхала? Шию зламати хочеш?

А мені так боляче було, що навіть сльози на очах проступили.

 - Та відчепися від мене! - рикнула крізь сльози та, схопившись за коліна, голосно заплакала.

Напевно, ніколи в житті так не ревіла. Втомилася! Набридло все!

 - З якої ще дороги я тобі спокою не даю? Знову мене приписав до нечистих жінок?

- Так яким нечистим, Лиса? Я про те, що два раз тебе збив. Ти що, забула?

Я різко підняла голову і завмерла на ньому здивованим поглядом. Я пам'ятаю, що двічі потрапила під колеса, а ось водія не пам'ятаю.

 - Так ось звідки мені здався знайомим твій писк.

 - Який ще писк? Не забувайся, Лиса. Інакше я тебе покараю.

 - Ага, до побачення.

Я піднялася з дивана і накульгуючи побрела в бік ванної, але застигла на півдорозі. Різко обернулася.

Сумка.

 - Уже й сумку забрав?

 - Естель, ти щось не зрозуміла? Тобі для кращого усвідомлення раз десять треба повторити, або що?

 - Та ні, що ти! - я змахнула вологу на обличчі й тихо додала: - Я зрозуміла, в лапи якого божевільного я потрапила.

І зникла у ванній кімнаті, голосно грюкнувши дверима.

 - Тільки посмій зайти, і я відіб'ю тобі все що захочу!

Ну гаденя таке, ну негідник. Так як він посмів так вчинити зі мною? Хто він взагалі такий, щоб вирішувати мою долю?!

Хоча чому це я дивуюся, вже ж не перший раз за мене все вирішують. Зараз теж стало не винятком.

 

Суботін.

Далі терпіти відмови цієї дівиці я намірів не мав. Дівчинка дуже загралася зі мною, а я таке не люблю. Так, звичайно всі самі на мене вішаються, але ця маленька зруйнувала звичайні явища і ні в яку не погоджувалася хоча б просто працювати на мене. А я не звик довго вмовляти, тому вирішив одразу діяти нахрапом. Мені було все одно на ті гроші, що я заплатив за помилковий виклик, так само плювати, що витратився на клінінгову компанію. Це лише хитрощі, на які я можу підчепити Лису. Нехай думає, що повинна мені грошей, таким способом вона буде працювати у мене під боком, і я зможу стежити за її життям і завжди знати хто біля неї крутиться. Мені головне, щоб Естель була поруч, а інше справа часу.

Я не святий хлопець, який буде переживати за те, що обманом затягнув до себе нову співробітницю. Тут лише один висновок - нєфіг робити мені нерви. А то, що я на межі, так це зрозуміло ще з того моменту, як вона вперше потрапила під колеса мого Скайлайна. Тільки, здається, вона мене зовсім не запам'ятала, але зате у мене відмінна пам'ять на таких прудких і сміливих дівчат. І тепер я не хочу її відпускати від себе. Аж надто вона мені сподобалася.

Вчора навіть зачепило не по-дитячому, що вона залишилася ночувати на вулиці. Це ж відразу стало зрозуміло, інакше чого б вона сиділа на лавці біля ресторану після робочого дня? Та й в очах її було видно відчай. Лиса просто не знала, куди їй піти. І це мені не подобалося. В біді кидати людину точно не мій коник. Так, я міг чинити негарно, позбавив роботи й тут же влаштував до себе в клуб. Але кинути людину на вулиці - це занадто низько. Навіть для мене.

З душу Естель вийшла тільки через пів години. Таке враження, що вона спеціально перевіряла моє терпіння, якого вже зовсім не залишилося. Але ж це тільки початок, і я впевнений, вона мені ще знатно помотає нерви. По ній же видно, як сильно вона злиться на мене і який у неї норовливий характер. Та й бити дівчинка теж може. Цікаво, де вона навчилася битися?

 - Занадто багато проводиш часу у ванній, - я не на жарт розлютився.

 - Мені що тепер, і помитися не можна? Я, взагалі-то, думала, ти вже змився.

Лиса пройшла по кімнаті в одному халаті, а у мене з'явилися дикі думки, які я тут же вирішив приструнити. Зараз не час.

 - Я чекаю тебе, дівчинка. Зараз поїдемо в клуб, розповім про роботу, а далі гуляй. Сьогодні у тебе вихідний.

 - Тобі не здається, що ти занадто багато від мене хочеш?

 - Ні, не здається. Збирайся, я все ще чекаю тебе.

Дівча насупилася, але з гордо піднятою головою пішла в спальню, прихопивши з собою сумку з речами.

Ось так-то краще.

 - Слухаю, - відповів на вхідний дзвінок.

 - Привіт, Дене, зайнятий?

 - Привіт, Єгоре. Та ні, поки не зайнятий. Щось сталося?

 - Ні, нічого. На завтра стіл хотів забронювати.

 - Нічого собі! Сто років тебе в клубі не було. Яким чином?

 - Дружина проситься потанцювати. А в її положенні танці - мені серпом по яйцях. Але відмовити не можу.

 - Я тебе зрозумів. Тоді віп-кімната на другому поверсі. Там якраз на балконі можна танцювати. Щоб не зачепили.

 - Вдячний. До завтра.

 - Давай, друже, до завтра.

Скинув виклик і подумав про Єгора, який повністю пов'язнув у своїй дружині. Він так сильно закоханий в неї, що готовий прощати будь-які косяки. Хоча, наскільки я знаю, косяки Каріни полягали лише в її гострому язику і безглуздих загрозах. В цілому у них дуже кумедна, але любляча сім'я.

Не знаю, чи зміг би я колись так сильно покохати? Але пам'ятається мені, що і Єгор ніколи не шукав жінку для серйозних стосунків. А тут на тобі, по вуха пов'яз і дуже задоволений. А хто б міг подумати!

 - Я готова!

Зі спальні вийшла Естель, переодягнена в короткі шорти та футболку. Ох... як же мені це не сподобалося! Бо надто красиво! Якого х... вона взагалі творить?

 - Нічого довшого не було?

У відповідь пролунав подих обурення, і, не слухаючи моє невдоволення, Естель пішла надягати кеди. Ну плюгавка! Вирішила випробувати мене на міцність?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍