Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Класика » Лірникові думи, Руданський 📚 - Українською

Руданський - Лірникові думи, Руданський

174
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Лірникові думи" автора Руданський. Жанр книги: Класика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18
Перейти на сторінку:
Русалими,

Вийшов, іде к морю,


К далекому іде морю,


На високу гору.





XXVI





А жидова, як те море,


Боввани збиває,


Лиш погляне на корито -


Пейси обриває.




Прийшов рабин їх Кайяфа, [23]


I той зламав руки:


«Ловіть Христа! Беріть Христа


На cтрашнії муки!»




I гадають вони думу,


Як його зловити.


Аж являється Іуда


I став говорити:




«Я вci сховки його знаю,


Не журіться, люди,


I продам його на муки,


Тілько плата буде!»




«Якої ж ти хочеш плати?» -


Стали вci питати


I зачали у Іуди [24]


Христа торгувати.




I на тридцять рублів рівно


Ціну тую збили,


I прокляті проклятому


Сріблом відлічили.




І нечистий злую душу


Ніби маслом маже,


І згорнув Іуда гроші


І рабину каже:




«В четвер, рівно вопівночі,


Будьте ви готові,


А тим часом, добрі люди,


Будьте ми здорові!»





XXVII





Матір божа тогді спала


На горі Оливній,


І над нею сни снувались


І страшні, і дивні.




І прийшов до неї господь,


Став її питати:


«Ой чи спиш ти, чи ти чуєш,


Рідна моя мати?»




«Ой, спала я, милий сину,


Спала, та збудилась,


І о тобі, все о тобі


Річ страшная снилась.




Виділа я, що ти, сину,


У саду молився,


Що опівночі з жидами


Іуда явився.




І зв’язали тобі, сину,


Пречистії руки


І повели до Кайяфи


На страшнії муки.




Тебе збили, ісплювали,


К стовпу прикували


І вінок терновий сплели


І коронували.




І із голови твоєї


Страшно кров спливала,


І плоть твоя пресвятая,


Як кора, спадала.




А потому, на Голгофі, [25]


До хреста прибили


І ребро твоє святеє


Копієм пробили...»




«Все те правда, - господь каже, -


Все те живо буде:


Все те маю я терпіти


За мир і за люди!»





XXVІІІ





Наступає жильний вечір [26]


Сонечко згасає,


І апостолів до себе


Господь зазиває.




І зійшлися всі дванадцять.


Просить господь сісти


І зачав вечерю тайну


З ними разом їсти.




Повечеряв разом з ними,


Зо всіма простився


І пішов від них до саду,


І в саду молився.




І молився... і кровавий


З него піт котився.


Аж опівночі з жидами


Іуда явився.




І невірнії зв'язали


Христу-богу руки,


І повели до Кайафи


На страшнії муки.




Стали бити і плювати,


До стовпа кували


І на голову пречисту


Тернину наклали.




І струями по всім тілі


Кров його спливала,


І плоть його пресвятая,


Як кора, спадала...




Аж приходить і Іуда,


Як глянув на муки -


Грішми в землю, а сам плаче,


Ходить, ломить руки.




Наостаток з того жалю


Прибігає к лісу,


І у лісі на осиці


Віддав душу бісу.





XXIX





А тим часом на Голгофу,


Стали бога вести


І звалили хрест на него


І казали нести.




І іде він, і несе хрест,


Силоньки немає:


Що пройде їднії гони -


Да й із ніг спадає.




І за брамою звалився,


І не може встати.


Аж несе їден убогий


Яйця продавати.




І кладе він їх під браму,


Бога підіймає.


Підіймає і хрест тяжкий


Нести помагає.




От і сама Гологофа,


Вбогий повернувся...


Коли гляне... його кошик


Злотом нагорнувся.




Да і яйця межи злотом


Були - не пропали,


Ще й, на диво,- крашанками


Й писанками стали.




І відтогді стали й люде


Писанки писати.


І в Великдень всіх знайомих


Ними дарувати.




А тим часом на Голгофі


Хрест уґрунтували


І на нему Христа-бога


Страшно розіпняли.




Розіпняли... руки й ноги


Цвяхами прибили


І ребро його святеє


Копієм пробили.





XXX





Тяжко мучиться наш господь,


Тяжко умирає,


І із жалю все замовкло,


Голосу не має.




Тілько горобці погані


Понад хрест літали,


І літали, і скакали,


І «жив-жив» кричали.




Терпів господь милосердний,


Далі став казати:


«Всяку птицю я приймаю,


Буду доглядати.




Горобця лиш не догляну


І не нагодую.


І нечистому на волю


Погань ту дарую».




І узяв їх чорт у руки,


Да і доглядає,


І на Семена [27] мірками


Всіх переміряє.




Міряє їх в очереті


І мірчук збирає,


І дну міру зоставляє,


Дев'ять мір пускає.




І від Семена до весни,


То і діти знають,


Горобці всі табунами


По світі літають.





XXXI





Вмер господь, а божа мати


Над морем сиділа.


Над морем вона сиділа,


Суху рибу їла.




Аж приходить Петро з Павлом:


«Вставай, божа мати,


Іди сина з хреста зняти,


Зняти, поховати».




Як почула божа мати -


Руки ізломила


І сухої половину


Риби опустила.




І ожила та півриба,


І досі ведеться.


І та риба в нас, хрещених,


Камбалою зветься.




І приходить божа мати,


З хреста сина зняла,


Плащаницею покрила,


В гріб камінний вклала.




В гріб уклала і над гробом


Страшно голосила,


Доки стража того гробу


Камнем не закрила.




Стража камінь привалила,


Печать приложила


І край гробу поставала,


Вогонь розложила.




На діяння [28] і в нас про те


Хлопці споминають:


Цілу нічку коло церкви


Вогню не згашають.





XXXIІ





От субота і минає,


Північ наступає,


Стоїть стража коло гробу,


Думоньку гадає...




Лиш минута за опівніч -


Вдруг печатка рветься,


Камінь з гробу підійнявся


І об землю б'ється.




Засіяло кругом гробу,


Стража утікає.


І господь наш і спаситель


З гробу воскресає.




І настав святий Великдень,


Цілая неділя:


Всюди радість, всюди празник


І душі весілля.




І відвідав господь матір,


І усіх як треба,

1 ... 17 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лірникові думи, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лірникові думи, Руданський"