Федькович Юрій - Листи, Федькович Юрій

редактора «Правди» попросити, аби у ній помістив мою просьбу до всіх, що ласкаві зо мнов кореспондувати, аби они усі свої листи до мене рекомендували, бо не знаю, яким дивом дуже багато листів, що до мене пишуться, по поштах пропадають.

 

Федькович

 

23. ДО ОМЕЛЯНА ПАРТИЦЬКОГО

 

 

1 липня 1868 р., Сторонець-Путилів

 

Годний наш добродію!

Ви мені ще 14 мая як писали, аби я ждав від вас відомості, чи мій «Буквар» приймений, чи ні, але тої відомості чекаю і досі,- так від вас, так від тих, що ви їх мені у вашім листі менували.

Тепер же вас прошу - не прошу, але від вас вимагаю: пришліть мені мій «Буквар» назад і то якнайборше! А та ціла Галичина най від мене раз навсігди щезає. Я писав до Ільницького 96 як до чоловіка, але однако би було, як бих був до глухої зазулі писав. Нічичирк.

Ще вас маю о одну річ питати. Що сталося з моїми поезіями, що я вам післав? Таже я вам їх на то післав, аби они, котрі добрі, печаталися! Опріч трьох томиків, не знаю, аби які вийшли. 97 Негоже ви ся зо мнов обходите, ви, галицькі пани! Бо єсли мої вірші до людей нездалі, чо їх у себе тримати, а мені не відослати? Ви, може, також чули, як станіславці зо мнов обійшлись? 98 Коли такі шмаркачі да до таких фіглів уже беруться, то не варт руснаком і зватись,- єй-богу, не варт!

Напримір: ви писали мені, аби я до «Правди» свого «Керманича» післав. А відколи вже тому, як я «Правду» просив, аби краще, показніше, розумніше виступала? Коли я вже тільки около руської літератури собі не заслужив, аби мене за таку невеличку річ послухати, то богдай я був не діждав і перо в руки взяти!

А за сим словом, годний наш добродію, дожидаю від вас - хоть не відповіді, але безпечно мого «Букваря» і то якнайборше,- і клонюся до вас яко щирий

 

Федькович

 

1/7

 

Поезії мої, коли нездалі до печатні, то дожидаю з «Букварем».

 

24. ДО РЕДАКЦІЇ ЖУРНАЛУ «ПРАВДА»

 

 

14 серпня 1868 р., Сторонець-Путилів

Сторонець-Путилів, 14/8 1868

 

Чесна редакція!

Тогід чи, мабіть, ще передтогід подав я був до чернівецької консисторії руський «Буквар» з програмом, як би найлучче сільські школи уладити можна. Консисторія відтрутила мій «Буквар», а я з серця післав го до Партицького (забув - чи до Партицького, чи до вас?). Та виджу, що й у вас, у Львові, мій нещасливий «Буквар» не інак гостив, як і в Чернівцях, бо вже дотепер час би було єго або приймити, або відтрутити і мені яко нетрібний відослати. Тим часом чернівецька консисторія інак ся порадила і оногди мені офіціально написала, абих не лиш «Буквар», але і інші книжки, коли які написав, до них прислав, і они будуть їх печатати, а мене закутають. На се пишу я до Партицького - не пишу, але молю го,- аби мені мій «Буквар» відослав, бо уперше мені блиснула надія наші школи на народнім язиці основати. Але мій лист, виджу, п. Партицькому і в [...] не гримить, бо не то що, щоб «Буквар» мені прислав, але навіть і відповіді не дає. Я в розпуці. Тепер ще до чесної редакції з великов просьбов удаюся - аби була ласкава постаратись, най я свій «Буквар» дістану,- а то якнайборше, бо я би рад без суду обійтися. А коли вже п. Партицький такий безличний, що мою питому працю безправно собі присвоює, то най чесна редакція ласкава буде мені якого адвоката у Тернополі назвати, бо я до суду ся взяти мушу. І се буде для мене наука до гробної дошки, по чому тих ваших народолюбців цінувати!

Перший акт мого «Добуша» - драма в собі окремішня - вже готовий. Єсли ч[есна] редакція постараєсь, щоб я якнайборше свій «Буквар» дістав, то пришлю ту драму ч[есній] редакції в дарунку. Або єсли моя повість «Керманич» 99 угодніша буде, то ту пришлю, лиш не лишіть мене сміхом.

Ще маю до ч[есної] редакції одну просьбу. Я хочу писати для шкіл сторію цілої Русі, а не знаю, котрих би авторів триматися, і вас прошу мені їх не лиш назвати, але і прислати - чи за гроші, чи в позиці,- як ласка. Але я би рад таки собі з кілька добрих авторів купити і прошу о вашу раду, а єсли котрих знаєте, то попросіть книжкарню, аби мені їх gegen Postnachnahme 100 прислала,- лиш коби борше.

Ще вам уповім, що, може, заведеться у Чернівцях товариство «Покрова» на опікунство рущини буковинської. 101 Статути вже готові, і ждемо лиш владики з Відня. 102 Може бути, що вашу «Правду» оберемо за орган наш товариський, і тогді впрошуся до вас за головного сотрудника. Симпатії багато, то ж і надія немала, а найпаче, що много церковної нашої старшини за нами.

Прошу о ласкаву і скору відповідь, коли не пожалуєте кусника паперу, і клонюся низьким поклоном яко щирий ваш слуга

 

Федькович

 

25. ДО ОМЕЛЯНА ПАРТИЦЬКОГО

 

 

Листопад 1868 р., Сторонець-Путилів

 

Годний наш добродію!

На ваші листи з 18/10 і 1/11 с[ього] м[ісяця] 103 даю вам такі відповіді:

I. Історичну повість я у «Букварі» тому не написав, бо думав, що дітям треба уперед географії знати, а відтак аж сторії учитися. Сторія без географії нерозумна. Моя гадка була така: написати уперед «Буквар», відтак рахубу, відтак географію, відтак сторію, відтак економію, відтак правництво, при тім сторію біблійну, науку релігійну, молитвеник, житіє святих і т. д. Єсли, як кажете, мій «Буквар» прийметься, то зараз напишу і географію і т. д. Іще раз вас молю: старайтеся, аби мій «Буквар» приймен