Франко І. Я. - Давнє й нове, Франко І. Я.

Дрогобича до буковинських

Гір; хто хоче йти на обі, мусить взять

Щонайменше тридцять ринських.

 

Хоч то комітет на акафіст дає,

Аби бог дав погоду хорошу,

Та все ж у кого параплі який є,

То з собою узять його прошу.

 

І босо по горах ледве хто піде,

Там шутер, кропива і терня;

Хто легкі й міцні черевики візьме,

То ручу: в подертих поверне.

 

І плащ не забудьте! Чи дощик припав,

Чи ночі холоднії з млами,

Все ж ліпше окриться, як бог приказав,

Ніж мокнути й сікти зубами.

 

В дорогу ж! Кого товариство манить

І вражень багатая здобич,

Природи краса, люду рідного бит,-

До побачення в го́род Дрогобич!

 

Дня 27 липня. Дрогобич.

 

Преславнеє місто Дрогобич - ади!

Готицький костел кафедральний,

Худий Юр на горі, і товстії жиди,

І шлях бориславський фатальний.

 

На Гірку прохід - се приємність в сей день,

Се першая проба мандрівки;

Ідеш символічно коло касаре́нь,

Коло шпиталю і гицлівки.

 

Вечірня забава: слуга ваш хроніст

Вас відчитом крихту понудить,

Хор пісню затягне, дяки мов у піст,

Зо сну аж музика вас збудить. 5

 

І танці почнуться. Вже бачу я, ах!

Як стрійні ніжки в такт несуться!

Коб у нас в голові був той такт, що в ногах,

Щаслива була би вже Русь вся.

 

Дня 28 липня. З Дрогобича до Східниці.

 

З Дрогобича в гори три шляхи ведуть,

Один лише простий - гляди ти!

Хроніст на сей раз вибира кривий путь,

Хоч простими все звик ходити.

 

Його тягне у рідне село. Кого ні,

Комітет тих у Трускавець вислав:

Напитися «нафти», 6 зирнуть копальні,

А відтам махнемо в Борислав.

 

Борислав, поезії повний куток!

Оглянуть не жалуйте ходу!

Що ріпників, ям, і жидів, жидівок,

І нужди, і бруду, і смроду!

 

Ось Діл вже поважний чекає на нас,

Тут ноги натужаться значно:

В веселій компанії швидко йде час,

А в Східниці спатимем смачно!

 

Дня 29 липня. Східниця. Урич.

 

По місті ходить знає кождий, мабуть,

По горах не так-то легенько;

Хоч дихає сильно й свобідно там грудь,

Ногам зате таки прикренько.

 

Ті гори, ліси і спадисті стежки -

Поезії, певно, в тім маса,

Та коням біда, і псуються візки,

Дреться одіж, і тратиться каса!

 

А в Уричі камінь, і ковані в нім

Покої, і брами і льохи;

Чи велетнів се, чи розбійників дім,

Не знає ніхто анітрохи.

 

Отут наш спочинок, отут і обід;

Хоч кухня холодна - не вадить.

Щоб кождий наверх аж дістався як слід,

На те комітет не порадить.

 

Дня 30 липня. Корчин.

 

Із Урича в Корчин - верховинський шлях.

Верховина, де жиють бойки,

Де грає музика, народ в ходаках

Гуляє полегойки.

 

Ось Корчин наш давній! Князь руський колись

Робив тут з угорцями згоду;

Князів десь не стало, угорці ж взялись

Пожерти часть руського роду.

 

Та ні, руський рід - се мадярським зубам

Тверда буде страва, їй-богу!

Ти ж, Галиче, своїм загірним братам

Шли свіжії сили в підмогу!

 

Здвигайся ти, Корчине! Пильно будуй

Будову освіти громадську!

Здвигайся, кріпися, трудись і нехтуй

Погрозу мадярську і лядську!

 

Тут вечірок: відчит, і спів, і гульня,

Коли хто ще захоче гуляти;

Тут першу читальню стрічаєм - дай бог

Їй в кождім селі ще діждати.

 

Дня 31 липня. Околиці Корчина.

 

Прекрасна околиця вдовж і вширінь!

Гадюкою Стрий там хлюпоче.

Тут Розгірче, Сколе і дід Зелемінь.

Гуляй, куди серце захоче!

 

У Розгірчі руни слов’янські старі

Відкрив Вагилевич - в фантазії;

Бойки синевідські такі гендлярі,

Що й жида провчать при оказії.

 

Дня 1 серпня. Бубнище.

 

Що Бубнище славне не відти пішло,

Що бито тут турка, «як в бубен»;

А бубнить тут нужда і в тім’я й в чоло,

І кождий, мов птах той, обскубен.

 

Лиш скелі великі у лісі - та й то

І камінь, і ліс камеральний -

Се Бубнища слава, забуток отсей

І справді капітальний.

 

Печери, і сходи, і студня - сліди

Рук людських, святі, може, місця.

І ми тут спочинем, для кого ж їди

Не стане, чорниць не наїсться.

 

Дня 2 серпня. Болехів.

 

Через Гук перескакує Сукіль-ріка,

Мов Дніпро той через пороги.

Болехів - містина негарна, грузька,

Серед нив одностайно розлогих.

 

І сіль варять тут. Як не солоно вам

На світі, ідіть і глядіте!

Та є руські серця і тут щирії нам,

Солоний, та гарний ти, світе!

 

О руські серця! І крізь гніт, бідноту

Усе ваша щирість ясніє!

Мов з кременю битого іскра в льоту

І світить, підпалює й гріє.

 

З’їжджайте сюди з благодатних рівнин

І з гір по дорогах скалистих,

Щоб спільно прожити хоч кілька годин,

Поки далі самітньо поплисти.

 

Дня 3 серпня. Калуш.

 

Залізниця свище! У Калуш помчить

Утомлену ходом мандрівку,

Щоб свіжою хвилею духа скріпить

І тутка братів в переднівку.

 

О так, передновок терпить духови́й

Просторая руськая хата!

Тож то́го, що й тут посів сіяв новий,

Згадаймо - Рожанського