Педро Кальдерон де ла Барка - Стійкий принц. Дама-примара

В ньому чотирнадцять тисяч Найманців, а також безліч Добровольців; сильні коні Португальців самопевних Вбрані в тигрячі попони І скажені, мов пантери. Я гадаю, їхнє військо Висадилось вже на берег Африканський чи принаймні Підпливає до Танжера. Вийдемо в похід негайно, Боронити місто треба: На чужинців, мій королю, Підніми канчук священний І сторінку безпомильно Віднайди у книзі смерті, Щоб пророцтво морабітів[25] Нині справдилося врешті І корона португальська Тут, на цьому узбережжі Африки, уже сьогодні Смерть знайшла свою ганебну. Хай весь світ сьогодні бачить, Як твій меч немилосердний У червоний колір крові Викрасить поля зелені!

Король

Досить! Більш не хочу чути! Розповідь твоя мені Муки завдає страшні, В кожнім слові – крапля трути. Стріну воїнство незване І пиху зіб’ю я з них: Домовиною для всіх Африканський берег стане. Вершників збери загін, Заступи їм шлях, Мулею; З армією я своєю Швидко рушу навздогін. Не давай зібратись ти Їм у бойовий порядок, — Славних воїнів нащадок, В битві мужність доведи. Згодом я вв’яжусь у бій І твою продовжу справу, Вдвох влаштуємо розправу Над зухвальцями мерщій. Рясно кров проллється там, І загине безліч люду: Відвоюю я Сеуту І Танжера не віддам.

Король іде.

Мулей

Фенікс! Хоч і мимохідь Я тобі зізнатись мушу: Біль мою терзає душу, Дошкуляє кожну мить. Хай мій тон різкий, бува, Гонор твій не