Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Нехай повернеться! – Ні! – Так!

Молодий чоловік

(до Сірано)

Скажіть єдине: Чим винен Монфлері?

Сірано

(ввічливо, все сидячи)

А, молода пташино, Його ненавидіть причин я маю дві. По-перше, це актор із клоччям в голові, Ревун, крикун, хрипун, у кого й гарні вірші – Не то вже, що лихі – виходять за найгірші. А друге – це секрет, і я його втаю!

Старий городянин

Але ж, щоб ненависть удовольнить свою, «Клорізу» перервать яке ви мали право, Таку прекрасну річ!

Сірано

(повертається на стільці до городянина, шанобливо)

Стара моя халяво! Не вартий шеляга нікчемний ваш Баро І перервать його – не зло це, а добро!

Вигадниці

Як! Славний наш поет! Баро! – Та що ж це, мила! - Ах, боже! – слухати блюзнірство це несила!

Сірано

(повертаючи стілець до лож, галантно)

Шановні дами! Вам я раджу прикрашать Життя на цій землі, бо ви ж прекрасна стать, Сіяти зорями, серця нам веселити І вірші навівать… та віршів не судити!

Бельроз

Та як же грошики ми вернем глядачам?

Сірано

(повертаючи стілець до сцени)

Оце – розумна річ! Звичайно, я віддам! Не хочу зовсім я збіднити Мельпомену -

(встає і кидає на сцену гаман)

Ловітьі Це плата вам за перебиту сцену!

Зала

(в захопленні)

А! О!

Жоделе

(швидко хапає гаман і важить його на руці)

За цю ціну я можу дозвіл дать «Клорізу» щоразу отак перебивать!

Зала

Ф’ю! Ф’ю!

Жоделе

І згоджуюсь, щоб тут отак свистали!

Бельроз

Одначе час кінчать!

Жоделе

Ану-бо всі із зали!

Починають виходити. Сірано дивиться круг себе з задоволеним виглядом. Але публіка незабаром спиняється, слухаючи наступну сцену. Жінки в ложах, що вже були повставали і наділи верхній одяг, спиняються, щоб послухати, і кінець кінцем сідають ізнову.

Ле Бре

(до Сірано)

Безумець!