Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

Після того, як вони вимовили обітниці і заручилися важким, але визначеним зв'язком, всі погляди гостей були прикуті до молодят. Зал наповнився тишею, коли почав лунати перший акорд весільного маршу. Керем і Ясмін, хоча й були оповиті тиском обставин, повільно, з усмішками на обличчях, рушили на центр великої зали, де на них чекав перший танець.

Ясмін не могла приховати хвилювання. Вона відчувала себе чужою в цьому розкішному вбранні, а її серце билося не в такт з музикою. Вона змушувалася тримати спину рівно, її пальці ледь торкалися долоні Керема, що був незмінно спокійним і зібраним. Всі погляди навколо них, усі посмішки і шепіт гостей змушували її нервувати ще більше.

Керем, однак, тримав себе з гідністю. Він був наче камінь, стриманий і впевнений, ніби це був не його весільний танець, а просто одна з багатьох важливих подій у житті. Його погляд був уважним, і він плавно вів Ясмін по залу, її хвилювання було помітно лише в її трохи стиснутих кутиках губ.

Кожен його рух був елегантним і точним, і коли танець наблизився до кінця, Керем підняв її руку і ніжно поцілував її долоню. Ясмін зніяковіла, її щоки запалали, але в її серці прокинулася тепла хвиля. Це був один з тих моментів, коли навіть формальність цього дня набувала певної краси. Її усмішка ставала м'якшою, і вона відчула щось більше, ніж просто обов'язок — принаймні на мить.

Танцюючи, Керем поглядав на неї, і в його очах не було того, що він шукав — але він також відчував, що їхня присутність тут, разом, важлива не тільки для них, але й для всіх навколо. Його руку ще довго не залишала її тепла, і він відчував, як частина його серця билася в такт з її рухами.

Як тільки музика стихла, і танець завершився, всі присутні в залі вибухнули оплесками. Керем і Ясмін обмінялися поглядами, а потім Керем виявився той, хто перший розірвав мовчання.

— Дякую, — сказав він, злегка нахилившись, ніби на знак вдячності за те, що вона погодилася бути його дружиною.

Ясмін лише кивнула, посміхаючись, хоча в її душі був складний мікс почуттів. Зал наповнився відгуками і поздоровленнями, гості підійшли до молодят, щоб привітати їх, обмінятися словами побажань, дарувати подарунки. Але, як би красиво не виглядало це святкування, в серці Ясмін була лише тиша. І, незважаючи на оплески, вона відчувала, що цей момент, хоч і важливий, не був її справжнім святом.