Andrii - ПІд Маскою, Andrii

СЛІД

Прокопенко завів Данила у кімнату для допитів, подалі від сторонніх очей. Сірий бетон, що глушив навіть найменший звук, створював атмосферу ізоляції. Прокопенко нервово стиснув кулаки, дивлячись на друга, який виглядав надто спокійно, наче все йшло за його планом.

– Що сталося? – майор ледь стримував напруження. – Чому ти поводишся так, ніби нічого не відбувається?

Данило трохи нахилив голову, спостерігаючи за ним із легкою посмішкою.

– Знаєш, можливо, я хворий. – Його голос був тихим, але вкрай впевненим. – Роздвоєння особистості. Одна половина – це я, Данило. А інша – геніальний організатор наркокартелю. Але є ще одна теорія... і для її перевірки мені треба бути на волі.

– Що ти задумав? – Прокопенко нахмурився.

Данило нахилився ближче і шепнув:

– Слухай план...я ж оце потрапив в одну камеру із тими чоловіками з Донецька, що недавно нападали на мене. Я планую влаштувати місиво із жорстоким побиттям, так би мовити вендету, - у цей момент обличчя чоловіка аж перекосилося божевільною посмішкою що не на жарт налякало Прокопенка, - ну так от …це буде приблизно так : Їхні обличчя аж викривляться у зловтішних усмішках, коли вони впізнають мене

– Ну що, знову зустрічаємось? – скаже один із них, підходячи ближче.

Данило ж промовить, поки інший чоловік з Донецька підійде ззаду щоб оточити його. В цей момент тиша натягнеться так, як струна, перед вибухом.

Перший удар полетить у його обличчя, але Данило ухилиться, схопивши нападника за руку, і з розвороту вдарить ліктем у горло. Той захрипить і впаде на підлогу. Другий кинувся з ножем, але Данило підставить лікоть, змусивши нападника випустити зброю, а потім різко вдарить його коліном у живіт. Той зігнеться, і Данило відправить його у нокаут прямим ударом у щелепу.

Камера перетвориться на арену. Кров і піт змішаються на холодній підлозі, але Данило стоятиме над поваленими ворогами, й із неймовірним азартом в очах , сповненими одночасно люттю та льодяним спокоєм лупцюватиме чоловіків ногами.

Після бійки Данила  мають відправили до ізолятора. По дорозі він тихо скаже охоронцям:

– Ви трохи втомились. Час відпочити, - це таємна техніка впливу якої колись його навчив товариш з відділу « М»

Охоронці почнуть хитатися й падати, немов вимкнені ляльки. Данило спокійно розірве кайдани та попрямує до виходу, де на нього вже чекатиме Прокопенко із заведеним двигуном машини , щоб вони максимально швидко поїхали.

- Ахахаах, ти фільмів передивився чи забув як тут все влаштовано ? Як мінімум на тебе одягнуть кайдани які приглушують магічні здібності, я вже мовчу про те як ти збираєшся їх розривати …Так ти можеш відлупцювати тих чоловіків, може навіть вийде відлупцювати одного-двох охоронців, та вже через секунду прибіжить іще десяток, які тебе відлупцюють так що забудеш як то воно дихати .

Це тобі не голівудський серіал , а Служба Безпеки України і не думай що тут дурні сидять. Єдине що я можу тобі запропонувати це провести слідчий експеримент з метою виявлення якихось подробиць чи зачіпок.

Зможу таким чином дати тобі годину – максимум дві умовної волі та ти маєш розуміти що за нами буде вестися як спостереження із неба за рахунок дронів які в разі чого паралізують тебе транквілізатором, також на відстані будуть триматися спецпризначенці які теж не стоятимуть на місці,якщо ти збиратимешся утнути дурницю .  Якщо тобі це підійде то вперед. Хоч зараз! – майор до останнього мав надію у Данила все під контролем, хоча поводив він себе так ніби остаточно збожеволів і намагається втекти. У глибині душі Прокопенко був би й не проти дати йому втекти навіть якщо той дійсно винен та розумів що зупинить його за будь яку ціну, адже перед законом усі рівні і якщо вже Данило заслужив покарання то майор зробить все заради того щоб реалізувати його .

Принаймні саме за такими принципами їх готували в СБУ і саме із таким принципам навчав його сам Данило коли вони служили разом.

- Хух,а я уже подумав що ти поведешся . Ну слава богу у тебе голова на плечах. Просто знаєш…було ніяково просити тебе вчинити семе так та і нудно це якось,а так он який серйозний. Мені усе підходить ,але бажано зробити це чим швидше ,ахахахаххаха, - розреготався Данило, що ще  більше налякало й заплутало майора,адже його друг звучав дуже щиро, та зараз не та ситуація жартувати . Все ж хоче втекти чи дійсно має вагомі докази і йому треба кудись піти щоб їх отримати ? А в той же Данило не розумів кому тут можна довіряти, а кому ні тому поводився не дуже логічно щоб збити всіх з пантелику і такими маніпуляціями змусити робити всіх те що йому потрібно ,якби він так не вчинив то швидше за все на нього б тиснули й вимагали зізнання, а він і сам не впевнений чи замішаний він у цій справі чи ні .

Та все ж Прокопенко послухав його і вони під суворим наглядом вирушили. Та попрямували вони не на якесь із місць злочину і навіть не до батьків Данила чи за його речами ,а до Софії додому у якої був вихідний тому вона відпочивала собі на задньому дворику гойдаючись в гамаку . Данило попросив лишити їх на одинці на стільки це можливо , та майор повідомив що Данило в будь якому випадку під прицілом і вони всеодно будуть чути про що ті говорять . Тому чоловік лиш знизав плечима й погодився

- Привіт, кохана…- пролунав доволі сумний голос чоловіка

- Кохана !? Та як ти посмів ! - Розлючена Софія кинула капцем у Данила та той із легкістю відбив його рукою в іншу сторону

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍