Оля - Знову нема світла?, Оля

-Дашо, я впевнена, що недовго ти протримаєшся, сукні це дуже красиво, але все ж таки в них не побігаєш, що ти любиш інколи зробити.

-говориш сама з собою?

-так, є таке, якщо моя пам'ятать мені не зраджує то тебе звати Келін.

-все вірно. Я Келін, рада знайомству. Я дух гуртожитку, а ти не переймайся. Ти чудово виглядаєш.

-дякую, я вже, мабуть, піду, ми обов'язково ще поговоримо.

-звичайно.

Я вийшла та одразу почула два ствердних так.

-шикарно, йди в ньому.

-чудово, а тепер ви, цікаво на вас подивитися.

-Амандо, ти в ньому чарівна.

Сказала я дівчині коли та вийшла з ванної кімнати. Ця сукня підкреслювала всі плавні вигини тіла дівчини, а плечі залишала відкритими, даючи можливість виразити дівочі ключиці. До цього не вистачає якоїсь прикраси, хоча я впевнена, що дівчина щось підбере до неї.

-чудово, рада, що не прогадала з вибором сукні.

Клара зайшла в ванну кімнату та я почала тихо говорити.

-що ж ми будемо робити з цим щоденником?

-незнаю, давай про це подумаємо пізніше.

-добре.

-про який щоденник йде мова?

Перед нами з'явилася Келін та присіла на одне з ліжок.

-ну що, про що говорите?

-да так.

Я махнула рукою показуючи, що в нашій розмові немає нічого важливого.

-мені цікаво, потім розкажете, бо вона зараз вийде.

-допитлива.

-це не одна моя риса.

З стіни показалася голова дівчини, а потім тільки її усмішка, чим вона мені нагадала чиширського кота з казки нашого світу. Я усміхнулася своїм думкам, як тільки я пригадала про свій світ і його казки то на душі стало тепло. Клара вийшла з ванної кімнати та ми побачили, що сукня їй дуже пасує. Навідміну від Аманди плечі дівчини були закриті, але натомість була відкрита ділянка біля бедра дівчини, яка оголювала підтягнуту ніжку.

-чудово, а в якій годині вечірка?

-починається в 19.

-а зараз яка?

-зараз і дізнаємося. Келін.

-що вже? Я вам не прислуга, ганяють мене туди сюди.

-я чудово знаю, що ти була за стіною і слухала.

-от же ш, ненавиджу нюх перевертнів, ну, що хотіла?

-яка година?

-можете виходити.

-і чого ж ти така зла?

-я зла? Неправда, це мій звичайний стан.

Насупилася дівчина та почала зникати за стіною.

-сумніваюся, але зроблю вигляд, що повірила. Ми пішли.

-йдіть.

Сказала дівчина та щезла не сказавши більше ні слова.

-можливо, я не сильно знаю її, але мені здається, що вона роздратована.

Припустила я.

-Келін зрозуміти важко. Вона не всім відкривається. Єдині кому вона відкривається це ректор та його дочка.

-краще пішли відпочинем перед важким навчальним роком.

-ти права.

Кімната в стінах академії

-ви тільки подивіться на них, як щось потрібно то ви всі одразу, Келін, допоможи, Келін, виручай, Келін, будь ласка, Келін, я у тебе в боргу, а як влаштовують вечірку то єдине, що потрібно від Келін це її підготувати, а запросити на цю вечірку ні, ну нічого. Я вам ще влаштую, ох попляшете ви в мене

Я перемістилася до зали де мала відбуватися вечірка та побачила як хлопці готують музичні артефакти та приглушувачі

-ну що, як ідуть справи?

-чудово, Келін, ти чудово попрацювала над залом, лишилося тільки розставити артефакти

-про зал я знаю

Я присіла на сцену та почала говорити

-адже його робила я, а все, що роблю я працює на відмінно

-в лестощах до себе тобі нема рівних

-що є то є

Усміхнувшись я щезла перемістившись в свою кімнату

-а тепер ми подивимося чи вдасться ваша вечірка. Ви побачите хто така Келін

Даша

ми пройшли до зали та почули гучну музику, яка доносилася зі сцени. Ми стали біля сцени та до нас підійшов якийсь хлопець

-гей, не хочеш випити?

Хлопець протягнув мені бокал, а я почала думати як позбутися його, часу не було, тому я вирішила діяти як в нашому світі

-дякую, не хочу

-не переживай, від одного бокалу нічого не буде

-я сказала ні, і це значить ні

-а я не казав ні, тому я наполягаю

-не наполягай так, бачиш дівчина не хоче

До нас підійшов Едгард та поклав руку на плече хлопцю

-Едгард, тобі щось потрібно?

-поговорити з цією дівчиною. Я наполягаю, щоб ти залишив нас та більше не наближався до неї

-добре, я все зрозумів

Хлопець пішов, а я видихнула з полегшенням

-готуйся до пліток

-мені байдуже на плітки

-але як я бачу з хлопцями у тебе не задалося

-з багатьма хлопцями і вдома не ладила, були тільки деякі нормальні, а були такі екземпляри, які були нормальними, але при виді дружків починали поводитися як їхні дружки, тому я звикла. Щось хотів? Чи просто допоміг?

-ні, я нічого не знайшов, на жаль, просто допоміг

Ми спокійно розмовляли, як тут до зали вбігла стара жінка низького зросту. Вона була короткостриженою блондинкою. Жінка поправила свої очки та почала на всіх кричати

-ми ж просили, що це за музика? Ви вирішили поставити на ноги всіх викладачів?  А ви як за ними слідкували?

Крикнула жінка, а Агата не боячись відповіла їй

-ви не смієте кричати на мене. Ви ж чудово знаєте, що я не могла знати, що захист вимкнувся

-але ти відповідальна за це

Крикнула жінка ще голосніше

-ви не смієте так звертатися до мене

Агата крикнула так гучно, що жінка здригнулася

-це Анна-Беатриса Кіранська, єдина на кого у неї була така реакція це Агата. Анна нікого не боїться, крім неї. Розповідають, що колись Агата студенткою ледь не вбила Анну, у Агати стався викид при такій сварці. Під роздачу попала саме Анна, адже вона ніколи не ставилася до Агати так як потрібно. Дівчина знала себе контролювати, але їй було всього 19, та в один день вона просто вигоріла, тоді вона ледь не вбила не тільки Анну, а й себе. Вона вигоріла, якщо б не найкращі цілителі імперії, які були призвані ректором то дівчина б померла. Після цього дівчина боялася використовувати магію. Вона боялася своїх емоцій, вона не хотіла, щоб хтось помер. Цілий рік вона була на лаві відстаучих через цю ситуацію. Тільки наступного року вона взяла себе в руки та почала навчатися. Вона все так само боялася, але використовувала магію. Від того моменту Анна ненавидить дочку ректора, між ними завжди велася ворожнеча, також розказували, що дівчина завжди відчувала відчуття провини. Вона боялася, що це знову відбудеться