Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

вібрацію, поки Наомі шматувала корпус. За мить пальник згас, і Наомі залила свіжі краї діри вогнегасником збирача, щоб

охолодити. Голден показав Еймосові великий палець і дуже

обережно опустився всередину «Скопулі».

Абордажний заряд поставили майже посередині корабля, і пробоїна вела на камбуз. Опустившись черевиками на

протилежну стіну камбуза, Голден відчув, як під ногами

хрумтять шматки їжі, заморожені за мить. Тіл у полі зору не

було.

— Еймосе, заходьте, — покликав Голден у рацію. — Екіпажу не

видно.

Він відступив убік, і за хвильку Еймос опустився поруч, тримаючи пістолет перед собою у правій руці й потужний ліхтар

у лівій. Білий промінь гасав стінами поруйнованого камбуза.

— Куди зара’, офіцере?

Голден постукав пальцями по стегну і замислився.

— У машинний відсік. Хочу подивитися, що сталось із

реактором.

Загальним трапом вони почали підніматися до корми. Усі

люки між палубами були відчинені навстіж, і це поганий знак.

Вони мають бути задраєними навіть у штатній ситуації — і вже

безперечно тоді, коли прозвучала тривога щодо пробоїни

в корпусі. Якщо вони всі розчахнуті, значить, на жодній із палуб

корабля не залишилося повітря. А отже, не залишилось

і вцілілих. Так можна було очікувати — але це все одно

породжувало відчуття поразки. Вони швидко перетнули

невеликий корабель, зупинившись тільки в майстерні. Дорогі

запчастини двигуна та інструменти залишалися на місці.

— Не грабували, — прокоментував Еймос.

Голден не став казати у відповідь «а що тоді?», але німе

запитання все-таки зависло між ними.

Машинний

відсік

був

зразково

охайним,

холодним

і позбавленим життя. Голден добрячих десять хвилин безладно

літав довкола реактора, чекаючи, поки Еймос усе роздивиться.

— Вимкнули за процедурою, — зрештою сказав Еймос. —

Реактор не відключило вибухом, його вимкнули потім. Не бачу

пошкоджень. І не шарю взагалі. Якщо всіх убили, то хто

вимкнув? Якщо пірати, то чому не забрали корабель? Він на

ходу.

— І перш ніж вимкнути живлення, вони пройшлися кораблем

та порозчиняли усі внутрішні люки. Виганяли все повітря.

Гадаю, хотіли переконатися, що ніхто не заховався, — докинув

Голден. — Гаразд, ходімо до командного центру і спробуємо

зламати комп’ютер. Може, хоч там дізнаємося, що тут сталося.

Уздовж основного трапа вони попливли у бік носової частини

корабля, до палуби командного центру. Приміщення також

порожнє і без видимих пошкоджень. Відсутність трупів почала

непокоїти Голдена більше, ніж непокоїла б їхня присутність. Він

підлетів до основного термінала й натиснув кілька кнопок, щоби

перевірити, чи не працює той часом від резервного живлення.

Не працював.

— Еймосе, починайте вирізати ядро пам’яті. Заберемо з собою.

Я поки перевірю комтермінал, спробую знайти цей аварійний

маячок.

Еймос наблизився до центрального комп’ютера і заходився

виймати інструменти, чіпляючи їх до найближчої перегородки.

Під час роботи він бурмотів щось нерозбірливо-лайливе — це

було геть не так утішно, як мелодійне мугикання Наомі, тож

Голден вимкнув рацію і полетів до термінала зв’язку. Той стояв

мертвий, як і решта корабля. Голден побачив аварійний маячок.

Ніхто його не вмикав. Їх прикликало щось інше. Голден

спохмурнів та відступив на крок.

Тепер заходився оглядати все місце, вишукуючи будь-що

недоречне. Ось там, на підлозі під терміналом зв’язку. Маленька

чорна коробочка, ні до чого не під’єднана.

Його серце відчутно завмерло між ударами. Він покликав

Еймоса:

— Це схоже на бомбу?

Еймос не звертав на нього уваги. Голден увімкнув радіозв’язок

і повторив:

— Еймосе, це схоже на бомбу?

І показав на чорну коробочку на підлозі.

Еймос облишив комп’ютер та підлетів ближче, щоб

подивитись — а тоді швидким рухом, від якого Голденові

перехопило подих, відліпив коробочку від підлоги.

— Нє-а. Передавач. Бачте? — він підніс її до Голденового

шолома. — Передавач і примотаний акумулятор. Нащо це тут?

— Це маячок, на сигнал якого ми прийшли. Боже милий...

Маячок на кораблі ніхто не вмикав. Хтось зробив