Тигер - Як я став супер злодієм, Тигер

***

Нас відразу розділили. Я був оточений темрявою, коли Кайзер Тіней перемістив мене в свій підземний тренувальний комплекс. Це місце було схоже на лабіринт із тіней і мерехтливих вогників. Кайзер стояв переді мною, його очі пильно стежили за кожним моїм рухом.

— Ти слабкий зараз, Андрію, — промовив він холодним тоном. — Ти маєш потенціал, але поки що ти лише учень. Якщо хочеш вижити в цьому світі, ти повинен забути про свої колишні звички. Твої сили — це більше, ніж просто копіювання. Ти повинен навчитися використовувати їх так, щоб твої вороги не могли передбачити твоїх дій.

Я відчув, як напруга і страх переповнюють мене. Але я знав, що тепер немає шляху назад. Мені доведеться пройти цей шлях, навіть якщо для цього потрібно буде віддати все.

Вероніку, в свою чергу, було доставлено в особняк Жінки-Кішки. Її новий наставник не був такою суворою, як Кайзер, але її методи навчання були безжальними. Вона змушувала Вероніку використовувати свою силу гнучкості та спритності до межі, навчаючи її діяти безшумно і з максимальним контролем.

— Ти повинна стати мисливицею, — говорила Жінка-Кішка, коли вони тренувалися в великому залі, де кожен рух був відточеним до досконалості. — Справжній хижак ніколи не поспішає. Він чекає, поки здобич зробить помилку, і тоді завдає удару.

Вероніка намагалася слідувати цим урокам, навіть якщо її охоплював страх і невпевненість. Але вона розуміла, що якщо хоче стати сильнішою і захистити себе та Андрія в майбутньому, вона повинна пройти це навчання.

***

Ми з Веронікою ще не знали, що нас розділили надовго. Ці тренування повинні були зробити нас сильнішими окремо, щоб, коли ми знову зустрінемося, ми могли стати по-справжньому непереможною командою.

Герої продовжували свої пошуки, але тепер вони зіткнулися з новою проблемою — зникнення підлітків у школах стало ще однією загадкою. Ніхто не знав, куди поділися Андрій і Вероніка. Вони більше не були підозрюваними, але тепер герої знали, що на сцену вийшли гравці набагато сильніші, ніж вони очікували.

Попереду було безліч викликів, і ми обидва знали, що це тільки початок нашого шляху. Ми ставали сильнішими, але ціна за це була висока — розлука, небезпека і безжальне навчання від тих, хто готовий зробити нас найкращими. І тільки час покаже, як ми зможемо використати ці сили, коли наші шляхи знову перетнуться.

25 сторінка 

У штаб-квартирі Корпорації Героїв атмосфера була напруженою. У великому конференц-залі зібралися всі найважливіші герої, включно з новачками, які нещодавно приєдналися до їхніх лав. На стінах висіли екрани, що транслювали останні новини з міста. Герої уважно вивчали кожен кадр, кожен звіт, намагаючись скласти загальну картину подій.

Головуючий на засіданні, **Астрал**, стояв у центрі залу, його погляд був зосередженим і суворим. Він очолював цю організацію, і зараз перед ним стояло найважливіше завдання — зрозуміти, хто стоїть за зникненням двох підлітків і раптовими атаками суперзлодіїв.

— Останні новини змушують нас змінити наш підхід, — почав Астрал, коли зал затих. — Напади на школи, зникнення двох підлітків, нові з’яви суперзлодіїв рангу **S** і **SS**... Це не просто окремі випадки. Це частина більшого плану, і ми повинні зрозуміти, що саме відбувається.

Лазурний Вартовий, який стояв біля Астрала, перегортав звіти на своєму планшеті.

— Ми маємо підозри, що ці підлітки, Андрій і Вероніка, якимось чином пов’язані з цими подіями, — сказав він. — Але зникнення цих двох виключає їх із числа підозрюваних. Однак це не означає, що вони невинні. Можливо, їх використовували, і тепер їх викрали, щоб позбутися свідків.

— Ми бачили, як їх викрали суперзлодії, але навіть це може бути частиною більшого плану, — додав **Фенікс**, що стояв поруч, його вогненні очі світилися незвичайним відтінком. — Ми знаємо, що вони намагаються щось приховати. Але що саме?

Новачки, які стояли ближче до виходу, уважно слухали кожне слово. Вони розуміли, що ситуація стає дедалі серйознішою, і від них також може знадобитися більше зусиль.

**Тіньовий Рейнджер** зосередився на своєму завданні:

— Ми повинні посилити патрулі і підвищити рівень безпеки. Вони ще не з’явилися у відомих нам місцях, але це не означає, що вони не планують нову атаку. Ми маємо бути готові до всього.

— Але ми також не можемо забувати про новачків, — додав Лазурний Примарник. — Вони повинні бути готові до реальних боїв. Ці події можуть стати їхнім першим справжнім випробуванням.

Астрал кивнув, згоджуючись:

— Ви всі праві. Нам потрібно посилити підготовку молодих героїв, але й не забувати про основну мету — зупинити суперзлодіїв, які зараз намагаються взяти під контроль місто.

***

Поки Корпорація Героїв планувала свої наступні кроки, Андрій і Вероніка проходили жорсткі тренування під наглядом своїх нових наставників. Їхні світи були розділені, але обидва знали, що ці тренування — єдиний шлях стати сильнішими.

Андрій був у підземному комплексі Кайзера Тіней. Кожен день він починався з виснажливих фізичних вправ, де його змушували використовувати свої сили на межі можливостей. Кайзер Тіней був нещадним учителем, який не терпів слабкості.

— Ти повинен навчитися не просто копіювати сили, а й розуміти їхню сутність, — говорив Кайзер, коли Андрій намагався використати силу тіні, щоб захистити себе від нападу. — Кожен твій ворог буде намагатися використати твої ж сили проти тебе. Ти маєш бути готовий до цього.

Кайзер не просто тренував його фізично — він змушував Андрія розвивати ментальну стійкість, вивчати тактики і стратегії бою, аналізувати слабкості противників.

Вероніка тим часом проходила тренування у Жінки-Кішки. Її тренування були більше схожі на хижачу підготовку — вона вчилася рухатися тихо, зливатися з тінями, користуватися своїми інстинктами. Жінка-Кішка навчала її бути непомітною і завдавати ударів у найнеочікуваніший момент.

— Твоя сила в твоїй спритності, — говорила Жінка-Кішка, коли вони тренувалися в одному з її таємних сховищ. — Ти повинна навчитися використовувати своє тіло, свої рухи, щоб противник навіть не встиг зрозуміти, що ти вже завдала удару.