Tалі Птах - Сни Морфея , Tалі Птах

За годину зателефонував Лорі. 

— Привіт, я щойно був в школі, — сказав лікар, — То була хибна тривога. У Ліри стабільна аура. Вона добре себе почуває. Я впевнений, що до вівторка вона не зробить перехід.

— Але ж амулет вловив ауру, — заперечив Алекс.

— Можливо якесь коливання і було. Мені здається, що то аура Рея така неспокійна була.

— Рей ледь не заснув поруч з нею, а зранку, коли реально аура була нестабільна, він мені ледь горло не перегриз.

— Це корпус аїдовців. Там все не так, як у людей, Алекс. Спи спокійно, з нею все гаразд, — завершив Лорі.

Вже минула вечеря. Рей спокійно дався готуватись до сну. Аура його була стабільна. І коли він заснув, Моро дочекався нічну няню. Шофер довіз його до інженерного корпусу, де майже нікого не було. 

Алекс піднявся в свій кабінет. Увімкнувши техніку, інженер повернувся до креслення амулету для Ліри. Останні двадцять років саме Моро робив амулети для пілігримів Аїда. Проте цей мусив стати неперевершеним екземпляром. 

Як помітив Мартин, дизайн дійсно був незвичним. Амулет Ліри мав кілька візерунків навколо відкритого ока. Зараз інженер працював над радіонитками, які удосконалив останніми дослідженнями. В голові знову з’явились пісні і голоси. Але за спиною Моро відчув когось і це почуття підкріпилось рипом. 

— Мартин, ти? — спитав чоловік, не повертаючись. Проте відповіді не отримав.

Тоді Алекс розвернувся і нікого не побачив. Виправдавши це втомою, він продовжив працювати. А зимний мороз заполонив кімнату. За ним опустився туман. Моро знову обернувся і тепер стояв не в своєму кабінеті. Тіло спітніло, проте серце вже не билось птахом в грудях. Ніби в ньому не залишилось ані крапельки крові. 

Колись він вже тут був. Колись він тут боявся. Але тепер Алекс не маленький хлопчик. Тепер він не носить бавовняні шортики. Він знає, що це марення, знає, що у безпеці. Тоді чому так страшно? Коліна дрижали і хотілось закрити вуха руками. Тільки би не чути цей рик, що підкрадався за спиною. Голосний крик болю заполонив простір. Скільки б Моро не затуляв вуха, цей дикий вий пробирав до самого мозку, змушуючи вібрувати кожну клітинку. Ноги підкосились. Алекс впав на підлогу і заплющив очі.