Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

- Вибачте! Але ж ми не можемо прийняти! Краще розберіться з тими, хто на нас напав! І ще… – хлопець помовчав. – Нам потрібна відповідь сьогодні ж! Якщо ви відмовитеся, Мерліну доведеться шукати нових союзників!

- Добре! Буде вам відповідь! Я зроблю вигляд, що мене не зачепила ваша неповага, хлопче. Але якби моя кохана жінка ледве не загинула, я б також нервував. – кивнув султан. – А тепер ідіть!

Альбрехт проігнорував слова султана. Він йому не вірив ні на йоту. Вклонившись, усі четверо послів вийшли. Відійшовши від дверей, вони зупинилися.

- Це і є той кубок... голова? – спитала пошепки Ніоба.

Рада кивнула, роздумуючи, що могло піти не так.

- Потрібно розшукати Шахрію та поговорити з нею! – сказала дівчина. - Я схожу до неї, а ви повертайтеся до кімнати!

– Ні! Ми тебе зачекаємо! – рішуче сказав Альбрехт.

Кивнувши, Рада пішла шукати кімнату принцеси. За словами Шахрії, вона мала уявлення, де вона знаходиться.

Знайшовши покої принцеси, Рада штовхнула двері, але ті виявилися замкненими, поруч нікого не було. Дівчина згадала, як султан казав, що принцеса готується до весілля. Рада чудово знала, що Шахрія не хоче виходити заміж за чудовисько, яке представляв Аббас. Зустрівшись з ним лише раз, Рада не могла уявити, що змусило Шахрію погодитися на шлюб. Чи таки її змусили?

Повертаючись назад, дівчина трохи заблукала, пройшовши не через ту арку. Розсердившись сама на себе, вона подивилася на всі боки і пішла далі коридором, сподіваючись, що він виведе її куди треба. Раптом десь за стіною почула приглушений крик.

Дівчина зупинилася, перевіривши, чи не бачить її хтось, і тихо підійшла до дверей. Їй довелося вимовити заклинання, щоб краще чути все, що відбувалося за стіною. По голосах вона зрозуміла, що в кімнаті троє. Один із них був султан, а другий... Рада не була впевнена, вона сумнівалася, але, як їй здалося, другий голос належав работорговцю Аббасу. Третя була жінка, але хто саме, Рада не знала.

І знов Рада розуміла те, що казали вони.

- Ти дурна істота, сміття! Наскільки потрібно бути тупою, щоб не виконати таке просте доручення? – кричав султан.

- Вибачте, володарю! Я зробила все, як ви наказали! Я принесла їй сукню, зашнурувала так, щоби неможливо було розв'язати! - почувся глухий шум, мабуть, жінка впала на коліна.

Рада причаїлася за дверима і майже перестала дихати. Отже, це все зробив султан! Намагаючись нічого не пропустити, Рада продовжила слухати.

- Набридло мені все це! Сьогодні вночі треба закінчувати з принцом Рошаном, а завтра на світанку забереш Шахрію, вона зараз у в'язниці! – сказав султан. – Хоча за те, що ти зробив, я маю тебе кинути до них! Якби не твої люди дівчина була б уже мертвою!

- Вона принизила мене! – заскрипів зубами Аббас.

- Якби ти слухався мене, цього б не сталося.

- Що ви збираєтесь робити з принцом? – спитав Аббас коли емоції вшухли.

– Я вже давно хотів розширити свої володіння! Його батько на смертному одрі. Принц хотів одружитися з Шахрією до його смерті. А якщо вбити спадкоємця, то захопити трон Еденголу не стане проблемою. Я завжди мріяв розширити свої володіння.

- Але тоді Філанта буде межувати з імперією, а їх імператор має хворобливе бажання знищити магію.

- Нічого. І для нього знайдуться важелі.

- А посли? Я хочу голову тієї дівчини!

- Я був би не проти влаштувати їм усім нещасний випадок. Фероманськ мене тепер не цікавить.

- Тільки не забувайте, що серед них брат Великого герцога!– попередив Аббас.

- Ти за кого мене приймаєш, работорговець? Я зможу замістити сліди, їх не знайдуть ніколи! Скажу, що покинули Рабхапур, а дорогою зникли. Зараз відкрита Тріщина, а з неї виходить різне.

Рада відчула, як волосся у неї стає дибки. Їй хотілося бігти, розповісти іншим, але тіло заклякло не в змозі поворухнутися.

- Збирай своїх людей, Аббас! Сьогодні ввечері ми покладемо цьому кінець!  Вони навіть схаменутися не встигнуть.

Оціпеніння пройшло, кров закипіла від жаху. Відчуваючи, як сильно гупає серце, Рада навшпиньках пішла геть від дверей. Вона боялася, що її хтось помітить.

Поблукавши коридорами, дівчина розплакалася від відчаю. Не кожен день хтось жадав її голову, у прямому сенсі. Коли вона сюди їхала, то думала, що просто погуляє та відвідає декілька прийомів.

Знайшовши Альбрехта та подружжя Фокс дівчина ледве не кинулася до друга. Її трясло от переживання, яке приховати було важко. Вона показала поглядом, що їм треба повертатися у кімнату. Але опинившись там не змогла промовити ні слова, знов залишись сьозами.

- Що сталося? Що сказала Шахрія? - Альбрехт не відразу зрозумів, що він обійняв Раду, притиснувши її до себе.

- Накладіть чари проти прослуховування! - попросила вона.

Альбрехт залишився з нею, а Ніоба та Бруно швидко виконали прохання. Тільки тоді Рада змогла заспокоїтись і, нарешті, переказати все, що почула за дверима. Її слухали мовчки, а після розповіді в кімнаті запанувала важка тиша.