Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Я не знаю, як! –сказала Джіа.

–Скажи рідною мовою. – додав Корнеліус. – Можливо... тобі буде простіше.

–У мене їх три.– відмовлялася Джіа.

–Господи, Джіа! – Хелена потрусила її за оголені плечі.– Навіщо ти хочеш його врятувати?!

–Тому, що я кохаю його! – щойно слова зірвалися з її губ, Джіа похитнулася і відвела погляд. Вона відійшла до краю намету і втупилася в нерівні смужки охри на ній.

–Джіа? – прошепотіла Хелена, поклавши голову на груди Фару.

Джіа не оберталася. Навіщо вона сказала це? Навіщо, дала їм знати кого любить? Якщо вони не пощадили її чистокровну матір, то нечистокровне поріддя вони щадити тим паче не стануть. Фару ковтнув ротом повітря і, підводячись, закліпав очима. Він хрипким голосом покликав Джію. Ошелешена королева кинулася до Фару, обіймаючи.

–Як це можливо? Як я живий? – запитував він, ніяково обхопивши її руками.

–Це неважливо. – прошепотіла Джіа, заплющуючи очі.

Вона не відпускала Фару кілька хвилин. 

–Хасиде. Приведи мені знахаря. Він отруїв Фару. Дізнайся правду і навіщо він ще був підісланий до нас.

–Слухаюсь, міледі.

–Що чути від Сонцедому? – запитала Джіа, зібравшись з думками і відпустивши Фару.

–Поки нічого, міледі. Але війська готові.

–Потрібно вирушати до королеви.

Фару читав пророцтво на таблицях, які взяв у Хелени.

–Яка істина оживила мене? – вимогливо запитав він.

–Фару...– похитала головою Джіа.

–Я прошу вас.– благав він.– Я маю знати.

–Я сказала ім'я коханого.

Фару похитнувся.

–Я прошу вас пробачити мене.– монотонно вів він, його очі потухли. – Це мене не стосується. 

Він зібрався виходити. Джіа подивилася йому вслід, відчуваючи жахливе виснаження і біль.

–І ти даси йому піти? – шипіла Хелена. – Після того, що сталося?!

Джіа вперлася поглядом у спину Фару.

–Взагалі–то... – почала вона, хлопець обернувся, з потемнілим поглядом. – Це стосується тебе безпосередньо.

–Боюся, що не розумію вас. – насупив брови він.

Джіа замовкла, Хелена жестом показала продовжувати говорити. Джіа подумки вилаялася і видихнула, щільно стиснувши очі.

–Це було твоє ім'я. – відповіла вона, уникаючи його погляду.

–Міледі...– з ніжністю сказав він.

–Я ніколи не примушувала тебе до цих чемностей. – хитала головою вона.

–Джіа. – виправився він.

–Уже краще. – вона трохи посміхнулася.

Фару підійшов до дівчини і підняв її підборіддя, щоб вона глянула на нього.

–Я не можу передати словами, як мріяв почути це. – сказав він, не зводячи з неї чорних очей.

–Адже я нічого не сказала. – хитала головою Джіа.

–Але я тепер зрозумів кожне слово.

Вона піднялася навшпиньки і застигла біля його обличчя, зіткнувшись своїм кінчиком носа з його. Фару посміхнувся і, трохи опустившись, він міцно притиснув її до себе, цілуючи.

–Нема слів, щоб сказати тобі, як сильно, я хочу, щоб ти був поруч завжди. Але якщо я повторю мамину долю, ми обоє загинемо.

–Мені судилося померти за мою королеву.

–Я не можу наражати тебе на таку небезпеку.

–Ти теж у небезпеці.

Вона кивнула. Він мав рацію, кого заберуть старійшини, було невідомо. Виродка, що зганьбило їхній рід, або її кохання.

–Тоді я маю покинути тебе. – рішуче заявив він, відступивши назад. – Так буде краще.

–Краще було б, якби я трималася від тебе подалі. – хитала головою Джіа, її губи досі горіли від їхнього поцілунку.

–Люди кажуть, що краще мати розбите серце, ніж порожнє. – відповів Фару, посміхнувшись.

–Я так не вважаю. Порожнє серце не болить.

–Звідки тобі знати? Порожнє серце болить порожнечею. Воно потребує, щоб хтось заповнив її. Можливо, без мене тобі було б краще, але без любові... У тебе велике серце, дозволь йому любити.

Фару простягнув до неї руку і ніжно стиснув її.

–Я піду на заході сонця. – сказав він.

–Я не хочу цього. – відповідала Джіа, сплітаючи свої пальці з його.

–Я теж. – він трохи зніяковів і підняв на неї очі. – Чи смію просити тебе?

–Просити про що? – не зрозуміла Джіа.

–Поцілувати востаннє.

Джіа заплющила очі.

–Ти впевнений, що зумієш піти після?

–Це мій обов'язок перед тобою. А прохання – остання воля. – він вдивлявся в її очі.