Таша Клим - Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим

«Цікаво, чим Джейк з Ерікою тут займалися?» — подумала я й мимоволі всміхнулася.

Витягнувши ноги, я сперлася на лікті і спрямувала погляд до океану, але думки все одно поверталися до Сема. Не хотілося визнавати, але мене турбувало, чому він раптом розізлився. Я ж майже нормально йому відповіла. Трохи грубила, бо бісилася із-за ноги, про яку Сем постійно думав. Але ж дідько, як нога могла приваблювати більше дівчини?

Я фиркнула під ніс. Постійне обмірковування дій Сема страшенно вимотувало, але я просто не могла припинити. До того ж я все ще дратувалася, адже не відчувала провини за собою. Навіщо вказувати мені, що робити, навіть якщо це дійсно буде краще для мене? До чого ці суперечки? Невже Сем не міг просто промовчати? І щойно це питання промайнуло в голові, мене раптом осяяло! Я хотіла, щоб Сем слухався мене так само, як Джуд! Але ось тільки він не був Джудом. З ним таке не могло спрацювати.

Зовсім близько почулися голоси друзів, і я подивилася на них через ліве плече. Джеймс і Джейк уже були без майок, і тягли мініхолодильник у мій бік, дівчата ж йшли поряд. А ось Сема серед них я не побачила. Повернувшись назад, я була, м’яко кажучи, шокована, виявивши його поруч на покривалі. Вдруге він підкрався так тихо, що я нічого не почула. Склавши руки на зігнуті коліна, Сем так само, як і я до цього, спокійно дивився на океан, не звертаючи уваги на мій погляд.

Підійшовши ближче, хлопці залишили мініхолодильник під парасолькою, потім розійшлися по різних місцях: Джеймс і Джесс розташувалися на покривалі недалеко від нас із Семом, а Еріка з Джейком сіли на піску біля намету Вікі, усамітнившись від інших.

— Ти дуже вперта, і я не встигаю за зміною твого настрою, — не повертаючись до мене, тихо промовив Сем.

Подивившись на друзів зліва й переконавшись, що вони досить далеко і нічого не чули, я знову перевела погляд на хлопця поряд. Чесне слово, у той момент моє обличчя треба було зняти. Брови піднялися так високо, що, здавалося, діставали лінії волосся, а очі викотилися настільки сильно, ніби збиралися впасти мені ж на груди. За щелепу, що відвисла від почутого, взагалі мовчу.

І як Сем міг таке казати? Адже він сам був упертим покруче віслюка, а його мінливий настрій міг дати фору будь-якій вагітній жінці.

У спробах впоратися з підступаючим обуренням, я порахувала до десяти й несподівано для самої себе раптом змогла зрозуміти його слова. Якщо Сем просив про щось, я упиралася, а мій настрій змінювався вмить, щойно він робив не так, як того хотілося мені. Святі угодники, та в його очах я виглядала так само, як і він у моїх.

— Давай не будемо, сам упертий, а за твій настрій взагалі мовчу, — буркнула я, але куточки губ усе одно зрадливо полізли вгору.

Сем глянув на мене через плече, і я побачила його усмішку.

«Ну як тепер можна злитися?»

— Джон і Вікі! — весело вигукнула Джесс і сплеснула в долоні, привертаючи увагу решти.

— Джеймсе, постарайся тримати себе в руках і не підколювати їх, — звернувся Сем до друга, будучи єдиним, хто не подивився в бік тих, хто прямував до нас.

— І чому я маю слухати тебе, Джонс?

Джеймс підвівся на ноги, схрестив руки на грудях і задер підборіддя, майже копіюючи мою недавню стійку біля машини.

— Тому що отримаєш від мене по яйцях, якщо хоч якось образиш Вікі. Ти мене зрозумів? — серйозним тоном відповіла Джессіка, вставши між нашими покривалами.

З боку це, звичайно, виглядало смішно, адже на фоні амбала Джеймса вона здавалася зовсім дрібною, але я знала, що Джесс говорила правду. Усмішка, що раніше світилася на її обличчі, миттю зникла, а поза виражала ворожість.

А що зробив Джеймс? Міцно обійняв її й почав скуйовджувати волосся на маківці. У теорії яйця в нього мали вже відпасти, адже він постійно робив те, що злило Джесс.

— Угамуйся, жінко, не жартуватиму я з них.

— Святі Небеса, припини, бо залишиш мене без волосся або задушиш, — приглушено обурювалася Джессіка, притиснута до грудей Джеймса.

Вдосталь повеселившись, той усе ж таки виконав прохання моєї подруги. Але не встигла Джесс прийти до тями, як він перекинув її через плече й пішов у бік води.

— Придурку, відпусти мене зараз же! — заволала вона, брикаючи ногами й молотячи руками по широкій спині. — Я ж в одязі, ідіоте! — не вгавала Джессіка.

— Ми плавати, коли що, — кинув нам Джеймс через плече. — А тебе, крихітко, я роздягну у воді, якщо будеш добре поводитися, — сказав він Джесс, при цьому ляснувши по п'ятій точці.

— Не чіпай мою задницю! — заверещала вона.

Джеймс лише голосніше засміявся.

— Не задниця, а апетитна хитра попка.

«Та він точно безсмертний», — з усмішкою подумала я.

Як тільки Джон із Вікі розмістилися на покривалі, де до цього сиділи Джесс і Джеймс, до них підійшли наші голубки. Еріка відразу ж передала друзям жарт про Мікеланджело, потім додала яскравий опис моменту, як Джеймс перекинув Джессіку через плече й потяг у воду, хоча, як мені здавалося, це встигли побачити всі. Але що мене зацікавило, то це те, як Джейкоб дивився на мою подругу. Він не відривав від неї закоханих очей, міцно обіймаючи ззаду.