Стіг Ларсон - Дівчина, що гралася з вогнем

Це було ще до того, як Мікаель з нею познайомився. Ще кілька деталей головоломки стали на своє місце.

Бйорк і Б’юрман в одній компанії з Залаченком — у сімдесяті роки.

Залаченко і Лісбет Саландер з коктейлем Молотова в пакеті з-під молока — на початку дев’яностих.

Потім знову Б’юрман, цього разу як її опікун, призначений після Хольгера Пальмґрена. Коло замкнулося. Він напав на свою підопічну. Він вважав, що вона психічно хвора, беззахисна дівчина, але Лісбет Саландер не була беззахисною. Це була дівчина, яка в дванадцять років не побоялася розпочати боротьбу з колишнім професійним убивцею з ГРУ і скалічила його на все життя.

Лісбет Саландер — це жінка, що ненавидить чоловіків, які ненавидять жінок.

Він пригадав той час, коли познайомився з нею. Схоже, що це сталося через кілька місяців після того, як її було зґвалтовано. Він не міг згадати, щоб вона хоча б одним словом будь-коли натякнула на те, що сталося. Вона взагалі мало що розповідала про себе. Мікаель навіть уявити собі не міг, що вона зробила з Б’юрманом, але, в будь-якому разі, вона його не вбила, що навіть дивно. Тоді б Б’юрман помер ще два роки тому. Очевидно, вона отримала над ним якусь владу і використовувала це для якоїсь невідомої мети. І тут Мікаель зрозумів, що інструмент, за допомогою якого вона могла контролювати опікуна, лежить у нього під самим носом. Це ж CD-диск! Доки диск був у неї, Б’юрман залишався її безвладним рабом. І тоді адвокат звернувся до людини, яку вважав своїм потенційним союзником. Залаченко. Її найзапекліший ворог. Її батько.

Далі йшов ланцюжок подій. Спершу застрелили Б’юрмана, а потім — Даґа Свенссона і Міа Берґман.

Але чому? Що зробило Даґа Свенссона таким небезпечним для цієї компанії?

І тут раптом Мікаель здогадався, що, ймовірно, сталося в Енскеді.

Наступної миті Мікаель помітив аркуш на підлозі біля підвіконня. Лісбет роздрукувала сторінку, зім’яла її і кинула на підлогу. Він розпрямив аркуш — це була стаття з вечірнього випуску газети «Афтонбладет», де описувалося викрадення Міріам Ву.

Мікаель не знав, яку роль Міріам відіграла в цій драмі (та й чи взагалі відіграла), але вона була однією з небагатьох друзів Лісбет. Можливо, єдиною її подругою. Лісбет подарувала їй свою стару квартиру. А зараз вона, побита, лежить у лікарні!

Нідерман і Залаченко.

Спершу її мати, потім Міріам Ву… Лісбет повинна була божеволіти від люті.

Це був виклик, який вона не могла не прийняти. І зараз вона вийшла на полювання.

Під час перерви на ланч Драґану Арманському зателефонували з реабілітаційного центру в Ерставікені. Він чекав, що Хольгер Пальмґрен набагато раніше захоче з ним поговорити, але не подзвонив йому першим. Він боявся, що доведеться повідомляти колишнього опікуна Лісбет, що за наслідками розслідування вона безсумнівно винна. Тепер же він з повним правом міг сказати, що є всі підстави сумніватися в її причетності.

— Наскільки ви просунулися? — відразу спитав Пальмґрен, знехтувавши вітальними компліментами.

— У чому? — запитав Арманський.

— У своєму розслідуванні справи Саландер.

— А чого ви вирішили, що я веду таке розслідування?

— Не гайте часу!

Арманський зітхнув:

— Ви маєте рацію.

— Я хочу, щоб ви приїхали до мене, — поставив вимогу Пальмґрен.

— Гаразд. Я заїду на вихідних.

— Це мене не влаштовує. Я хочу, щоб ви приїхали сьогодні. Нам треба багато про що поговорити.

На кухні в квартирі Лісбет Саландер Мікаель приготував каву і бутерброди. Він усе ще сподівався ось-ось почути, як вона відмикає вхідні двері, проте сам розумів, що надії марні. Порожній жорсткий диск її комп’ютера свідчив про те, що вона назавжди покинула свій притулок. Він надто пізно знайшов її адресу.

О пів на третю після полудня він усе ще сидів за письмовим столом Лісбет Саландер. Він уже тричі перечитав фальшивий висновок Бйорка, складений у стилі звіту для безіменного начальника. Рекомендації давалися прості: знайти підкупленого психіатра, який на кілька років запроторить Саландер у свою психлікарню. Дівчина у будь-якому випадку ненормальна, що доводить уся її поведінка.

Найближчим часом Мікаель збирався приділити підвищену увагу Бйорку і Телебор’яну. Йому аж кортіло узятися за цих двох. Тут у нього запищав мобільник, порушивши хід його думок.

— Привіт іще раз! Це Малін. Здається, я дещо знайшла.

— Що саме?

— За даними перепису населення, в країні немає ніякого Рональда Нідермана. Його немає в телефонному довіднику, в податковому реєстрі, в реєстрі автовласників і взагалі ніде.

— Авжеж.

— Ось слухай! Дев’яносто восьмого року в патентному бюро було зареєстроване акціонерне товариство. Воно називається «КАБ імпорт АТ», у нього ґетеборзька адреса і поштова скринька. Це акціонерне товариство займається імпортом електроніки. Голову правління звуть Карл Аксель Бодін, тобто його ініціали і складають КАБ, сорок першого року народження.

— Це мені ні про що не говорить.

— Мені теж. Решта правління складається з ревізора, який значиться ще в кількох акціонерних товариствах. Схоже, це просто підставна особа, що обслуговує дрібні підприємства. Проте зазначена фірма Після свого відкриття не вела будь-якої діяльності.

— Так-так.

— Третій член правління — особа на ім’я Р. Нідерман. Вказана його дата народження, але більше немає ніяких даних. Отже, у нього немає в Швеції ідентифікаційного номера. Народився він вісімнадцятого січня сімдесятого року і значиться представником фірми на німецькому ринку.

— Молодчина, Малін. Дуже добре! Є у нас ще яка-небудь адреса, крім поштової скриньки?

— Немає. Але я натрапила на слід Карла Акселя Бодіна. Він значиться в списках платників податків у Західній Швеції, а як адреса вказана поштова скринька шістсот дванадцять в Госсеберзі. Я подивилася, що це таке. Судячи з усього, це сільська садиба поблизу Носсебра на північний схід від Ґетеборга.

— Що нам про нього відомо?

— Два роки тому він вказав у податковій декларації дохід у двісті шістдесят тисяч крон. За словами нашого друга з поліції, він не значиться в поліцейському реєстрі. У нього є ліцензія на зброю: одна на великокаліберну мисливську рушницю, інша на дробовик, є дві машини — «Форд» і «Сааб», обидві не нові моделі. У місцевих властей не відмічений. Він не одружений і вважається сільським господарем.

— Непримітна особа, що не має неприємностей з правоохоронними органами.

Мікаель на кілька секунд замислився. Йому потрібно було зібратися з думками.

— Гаразд. Дякую тобі, Малін. Я потім ще зателефоную.

— Мікаелю… В тебе все гаразд?

— Ні, не все гаразд. Потім зателефоную.

Він усвідомлював, що чинить неправильно. Як свідомий член громадянського суспільства, він мав би зняти зараз слухавку і подзвонити інспектору Бубланськи. Але, зробивши це, він був