Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

 - В жодному разі, - його погляд обважнів і став серйознішим. - Тепер я щирий прихильник українських жінок, якщо вони хоч наполовину такі, як ти.

 Дана заворожено дивилася в його красиві очі, які магнетично тримали її увагу. Зваблива іспанська харизма затягувала в спокусливий вир. Крістіан підняв долоню і провів зігнутими пальцями по щоці. Дану захопив в полон чарівний, магічний момент.

 Крістіан, неспішно перевівши погляд від очей до губ, нахилився і поцілував їх. Вперше за стільки років її так інтимно торкався чоловік. Не хотілося думати, а просто віддатися на волю ніжної, приємної, вмілої ласки. Вона відповідала йому.

 Та раптом ситуація почала видаватися ненормальною, неправильною. Дана м'яко відсторонилася від Крістіана. В душі поселилось ідіотське відчуття, що вона, нібито зраджує Яна. Очевидно, в свідомості він поки залишається її чоловіком, а відсутність дотепер уваги зі сторони протилежної статі не навчило іншому сприйняттю і мисленню. Вона просто не мала досі можливості і змоги переналаштувати себе.

 - Даруй, але вже пізно, - винувато посміхнулася йому, обережно відсторонюючись.

 - Так, звісно, - легко погодився Крістіан. - Хочу завтра зустрітися з тобою.

 - Ми і так побачимось. Якщо ти не забув, то по обіді підписання договору.

 - Не забув, - його погляд продовжував спокушати в тьм'яному світлі коридору. - Я хотів зранку, до настання спеки, скупатися в морі і запрошую тебе до компанії.

 - Оу, - тихо-зніяковіло вигукнула Дана. - Що ж, від такої пропозиції важко відмовитись, тому залюбки піду з тобою.

 - Чудово. Тоді будь готова о пів на восьму. Я зайду по тебе.

 - Домовились.

 Дана вже напіврозвернулась, щоб відчинити двері, але Крістіан зупинив її і знову торкнувся губ ненав'язливим, легким поцілунком. Як би там не було, але приємно усвідомлювати себе жінкою - бажаною і привабливою жінкою. Дана вернула йому грайливий поцілунок, посміхнулася і попрощалася до завтра.

 На ранок, одягаючись на пляж, вона не могла не похвалити себе, що вчасно додумалась прихопити з собою про всяк випадок купальник. 

 Крістіан, як і обіцяв, постукав у двері о пів на восьму. Відстань до пляжу невелика, тому вони просто пройшлися під ранішніми променями сонця, яке вже зараз відчутно нагрівало повітря.

 На пляжі Дана, не без ніяковості, зняла з себе сарафан і почала натиратися сонцезахисним кремом.

 - Давай я тобі допоможу, - люб'язно зголосився Крістіан, зупинившись біля її шезлонгу.

 Вона, знов-таки, не без зніяковіння, але дозволила. Дана, простягаючи йому крем, мимоволі обвела поглядом красиво складене тіло, що не могло не сподобатись і відізвалось легким збентеженням душі. Вона вже й забула, як це любуватись красивим чоловіком. Наступної миті увага спинилася на області плавок, що виразно являли світу щиро наділеного природою чоловіка і поспішно відвела погляд, боячись видати своє сум'яття порожевілими щоками.

 Крістіан почав обережними, м'якими рухами натирати спину кремом. Була в дотику його рук якась інтимність і натяк, але Дана не могла визначити, як реагує на його явну ласку. З одного боку це неймовірно приємно, коли тебе так... неоднозначно торкається красивий чоловік. Це хвилює і лестить. Та з іншого боку, вона знову відчула незрозумілий дискомфорт, причина виникнення якого неясна. Хоч незручність була зовсім маленькою і, на перший погляд, незначною і маловідчутною, але все ж заважала повністю розслабитись та віддатись ласці, наче дрібненький каміньчик, що потрапляє в туфлю.

 Після того, як Дана з Крістіаном досхочу накупались - не без веселих забав з оббризкуванням одне одного - вони вийшли на берег, щоб ще, поки є можливість, полежати на сонці.

 Дана сподівалася хоч трошки схопитись загаром. Вона наділа сонцезахисні окуляри та зручно вмостилася на шезлонзі, підставляючи тіло теплому промінню. Вони з Крістіаном періодично перемовлялись на різноманітні узагальнені теми, на повну віддаючись релаксу.

 В якийсь момент лінивої розмови, Дана повернула голову в протилежний до Крістіана бік і невидима сила враз з легень повітря вибила. В голові затуманилось, але погляд прилип і відмовлявся відпускати постать Яна неподалік. Він якраз знімав футболку, являючи на огляд красиве чоловіче тіло в пляжних шортах кармінового кольору. Крістіан же був в облягаючих плавках, але чомусь саме оці шорти фантастично підкреслювали струнку статуру та наче натягнуті на тіло випнуті, тверді м'язи живота, рук і широкої спини. Вишенькою на торті, що до запаморочення пасувало і доповнювало загальний ансамбль, була татуйована від зап'ястя до плеча рука. 

 Чи перестане він коли-небудь так ненормально їй подобатись?

 Тіло на побачене миттю зреагувало хвилею млості і Дана відчула біль в губі. Вона навіть не зауважила, як і коли так сильно закусила її.

 - Дана, агов? - долинуло до слуху.

 Вона різко відірвалась від притягальної картини і, напинаючи винувату посмішку (добре, що за окулярами не видно її трохи ошалілого погляду), поспішила перепросити за свою неуважність, мовляв задумалась.

 - То як щодо того, щоб залишитись тут ще на кілька днів?

 - А... на кілька днів? - не одразу зрозуміла про що йдеться, але від відповіді її врятував різко переведений Крістіаном погляд вбік і вище її голови.

 - Добрий ранок, сеньйор Ян, - Крістіан піднявся і сів на своєму лежаку.

 - Добрий, сеньйор Крістіан, - відповів Ян, підходячи ближче, щоб потиснути руку.

 Вони обоє в достатній мірі володіли англійською, щоб мати змогу поспілкуватись без сторонньої допомоги.

 Дану враз оповила густа, владна аура і вона вимучено заплющила очі, щоб втамувати неконтрольовану і раптову реакцію на колишнього чоловіка.

 Після нетривалого обміну кількома люб'язними, загальними фразами, Ян пішов до моря. Дана ж з усіх сил намагалася не дивитися в той бік.

 - Мені здається, чи між тобою і керівником натягнуті стосунки? - обережно висловив своє спостереження Крістіан, знову влягаючись на шезлонг.