Інна Турянська - Відлюбилося, Інна Турянська

— Хамоміла, привіт, – почула Каріна голос Тімохи в телефоні.

— Привіт, – відповіла Каріна напів пошепки. 

— Ти чого це не спиш досі, ромашечка? Чекала на мій дзвіночок? – хитро запитав він вганяючи дівчину у фарбу.

— Ну от і дочекалася, можна йти спати тепер, – посміхнулася вона швидко проговоривши фразу, збираючись дати відбій.

— Ее, – аж підірвався зі стільчика Тімоха. — Не клади трубку тільки, – попросив він. — Давай ще поговоримо хоча б п'ять хвилин. 

— Ти перездав латинь? — запитала Каріна. 

— Ні, ромашечка. Я після зустрічі з тобою взагалі соображати перестав. Віриш? – посміхнувся він в телефон.

— Так, ж ромашка наче безобідна рослина. Немає в ній ніяких там психотропних чи наркотичних речовин, – знизала плечима Каріна.

— Зате в твоїй фамілії є. Мак це опіати, забула? 

— То виходить ти втрапив в залежність? – хіхікнула дівчина.

— Схоже на те, Каріно. Але нічого, з часом можливо ми це виправимо, – сказав загадково Тімоха всміхаючись сам до себе. 

— Цікаво як? – здивувалася вона.

— Дійсно не здогадуєшся? – хитро запитав він. 

— Ні, — хитро відповіла Каріна, бажаючи почути це з уст Тімохи.

— Тобі подобається фамілія Єременко? 

— Гарно звучить, – все ще вдавала нетямущу Каріна.

— Хотіла б колись таку мати? 

— Що ти сказав? – перепитала Каріна в надії ще раз почути його запитання.

— Ні, нічого, ромашечка, — швидко з'їхав з теми Тімоха. — Ти, мабуть, спати вже йди хочеш, а то я своїми балачками тебе затримую, – видихнув він, — Гарної тобі ночі, хамоміла.

— І тобі. – сухо відрізала Каріна даючи відбій.

   На душі дівчині стало якось неприємно. От наче нічого такого не відбулося, а чомусь сумно. Може хлопець цей і справді бабій, і всім таку дурню говорить? Ну, справді чим його могла привабити звичайнісінька ромашка? Не треба брати до серця його. "Не закохатися! Не закохатися, тільки б не покохати його." – говорила собі заплющуючи очі, тільки от спати чомусь зовсім не хотілося.

   Тай Тімоха все ще сидів з телефоном в руках. Він ніколи особливо не задумувався що говорить і кому. Бо то все так було лиш жарти. Але сьогодні, коли поцікавився в Каріни чи хотіла б вона мати його фамілію, серце давало якісь збої. Якась дурня це все! Він ж це не серйозно говорив? Це ж всього лиш ще один жарт? Чи ні? Чи може він якраз не жартував? 

    Знову глянув на її фото. Знову в серці якісь незрозумілі натяки. Може закоханість прийшла і до нього? Він завжди думав, що йому подобалася Дарина. Вона і справді йому подобалася, але певно швидше як сестра. Бо такого як зараз він не відчував ніколи. Якесь незрозуміле приємне хвилювання турбувало його середину.

   Завтра він прокинеться і все стане на свої місця. Певно й не згадає вже про ту ромашку. Але кого він обманює, схоже він тепер ніколи не зможе її забути?