Каміла Дані - Шлюбна ніч, Каміла Дані

-2.1-

На вулиці вже давно за північ. У кабінеті тиша і морок, світиться тільки настінний електронний годинник. Я спостерігаю, як кожну хвилину змінюються цифри, і прокручую у голові все, від початку до кінця. П'ю нестерпно гірку рідину просто з пляшки, присівши у найдальшому кутку кімнати. Не можу зрозуміти, чому вона народила, думала, що дитина від чоловіка?! Але, можливо, зробила ДНК і притихла, щоб в потрібний момент вийти з тіні й приголомшити мене новиною про батьківство?!

Притуляю голову до стіни й прикриваю очі, у пам'яті воскрешаючи минуле. Той день я пам'ятаю і ніколи не зможу забути. Я думав, що грошей за зв'язок зі мною вона не візьме, іншій легко б запропонував, а їй не зміг! У мене взагалі від бурштинових очей мізки вимикалися. Бачив її — і не міг вимовити ні слова, наче немовля. Ризикнув і запропонував угоду її нареченому. Він погодився обговорити це з дівчиною. Чесно кажучи, я був впевненим, що вона не прийме моєї пропозиції. Але через пів години після нашої розмови з “нареченим” отримав SMS, яке приголомшило. Я зрозумів, що Ігор мав рацію: всі, до єдиної, готові за гроші розсунути ноги, навіть перед дияволом.

Наступні три дні я лютував. Вийшов на роботу, змінив персонал, який мене дратував, всіх без винятку. Усі почали ходити навшпиньки і дихати через раз. Тоді й почалася династія жорсткого Яромира. Вона своєю згодою вбила мою душу, я втратив віру в кохання і довіру до людей. Став гнатися тільки за грошима. Працював як проклятий, не покладаючи рук. Довіряв і довіряю тільки зеленим папірцям. Тільки вони для мене мають силу і вплив, а все решта — попіл.

Підводжуся на ноги. Досить шкодувати себе, треба діяти! Кім сказав, що дістане матеріал для тесту на батьківство. А після результату я почну реалізовувати свої плани і нікого не буду жаліти. Кожен отримає те, що заслужив!

 Наші дні

— Гей, Яре, ти де? — Ігор махає рукою перед очима.

— Що? — буркаю. Друг підходить до столу, піднявши куточки губ, нагинається до мого обличчя, ретельно розглядаючи.

— Чому не впустив? Боїшся, що відбере половину корпорації? — запускаю пальці у своє волосся, важко зітхаючи.

— Тому що боюся не втриматись і придушити заразу! — вимовляю гортанним голосом.

— Ясно. Мені що цікаво, ти дідові сказав, що у нього є правнук?

— Ти довбо*об?! — дивлюся з-під чола, борючись з бажанням врізати по його фізіономії.

— Ні, ну а що? Барс швидко вирішить питання! — я так і хотів зробити, поки не дізнався, що її ошукав колишній. Все дуже хитро провернув, навіть я нічого не зрозумів. Хоча в ті дні я був несхожим сам на себе. Навіть п'ять років навчання в Оксфорді не допомогли.

— Ні, я буду все вирішувати сам, без діда. І ти не смій бовкати язиком! — випрямляється, розминаючи плечі, починає розглядати великий бар у вигляді глобуса біля столу.

— Як хочеш, я просто запропонував допомогу! — дякую, вже допоміг, сім років тому.

— Я не потребую допомоги! — кажу твердо і чітко. Ігор, присвиснувши, прямує на вихід. Правильно, нічого мені тут забруднювати повітря.

Голосно видихаю, дивлячись у спину друга, який повільно зникає за дверима. Цікаво, що вона хотіла? Я не збрехав, коли сказав Ігорю, що не впустив її, тому що боявся придушити. У мене все закипає всередині, коли дивлюся на цю жінку. Хоча зовні вона майже не змінилася, але всередині це зарозуміле стерво змінилося до невпізнання. Коли відвідав її вперше, ледь стримався, щоб не скрутити тоненьку шию. Але тільки-но доторкнувся до тіла, мої нутрощі стиснуло з неймовірною силою, і мозок почав підкидати картинки нашої ночі. Повернув мене у реальність пекучий біль — ця зараза вп'ялася своїми кігтиками у зап'ястя, залишаючи подряпини на шкірі. Я взагалі не розумію, як зумів з собою впоратися і не прибити сучку?

До цього дня у мене вже був чітко окреслений план дій у голові, але вечір п'ятниці змусив спустити в унітаз всю програму. Я зрозумів, що “наречений” обвів нас двох навколо пальця: він продав Єву, потім кинув, привласнивши всі бабки.

Сумно усміхаючись, пригадую свою розмову з цим виродком біля номера в готелі.

“Єва попросила зав'язати їй очі, інакше вона буде соромитися, сам розумієш — перший раз. І не знімай, поки не закінчиш!”.

Тоді я подумав, що її заводять такі ігри, навіть не міг припустити, що наречений може прокрутити таке!

Увечері під'їхав до будинку Єви, щоб подивитися на сина, і зустрівся з нею ще раз. Той ненависний погляд, з яким вона дивилася, і ненаграний біль в очах мене дуже здивували. Коли сказала “дякую за сина”, я зрозумів, що помилився. Тепер у мене інший план, більш важкий і болісний, але я впораюся. І якщо говорити на совість, я не відчуваю за собою провини за те, що зробив. А Артем скоро поплатиться за свій обман, на повну!

Робочий телефон починає видавати неприємні звуки, вибиваючи мене з роздумів. Натискаю на кнопку прийняття виклику, одразу увімкнувши гучний зв'язок.

— Так.

— Яромире Маратовичу, пані Ягода залишила для вас конверт. Будете дивитися, чи викинути? — рівним голосом промовляє Макар. — Неси! — відключаюсь і підриваюся на ноги. Що ця сучка вигадала? Знову починаю закипати. Тільки при думці, що вона хитріша від мене, мої мізки починають клекотіти. Ні, у мене більше немає світлих почуттів до жінки, зараз вона тільки матір мого сина, не більше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍