Жозе Сарамаго - Прозріння

разів ми застосовували їх для того, аби сказати протилежне тому, що вони означали раніше й досі означають, як відлуння, що поступово стихає вдалині. Це один із ефектів семантичного процесу, втрутився до розмови міністр культури, Це те, що ми спостерігаємо під час голосування білими бюлетенями, Під час голосування білими бюлетенями нічого такого не відбувається, але під час запровадження стану облоги відбувається саме це, тріумфально заявив міністр внутрішніх справ, Я такого не помітив, заявив міністр закордонних справ, Усе дуже просто, Усе дуже просто, що ви говорите, але я чогось такого не помітив, Поміркуймо, що означає слово облога, це запитання, власне, є риторичним, ми не маємо потреби відповідати на нього, усі ми знаємо, що облога означає оточення, означає штурм, хіба не так, Так само як два додати два означає чотири, Отже, коли ми говоримо про стан облоги, то це те саме, ніби ми повідомляємо, що столиця нашої країни оточена ворожим військом, яке має намір штурмувати її, тоді як насправді цей ворог, дозвольте мені так називати його, перебуває не зовні нашої столиці, а всередині неї. Міністри подивилися один на одного, керівник уряду вдав, ніби він нічого не розуміє, і занурився у свої папери. Але міністр оборони здобув тріумф у семантичній битві, Існує інший спосіб розуміти речі, Який, Що жителі столиці, влаштувавши заколот, гадаю, я зовсім не перебільшую, назвавши заколотом те, що в нас відбулося, через це потрапили в облогу, або були оточені, або мусили витримати штурм, обирайте термін, який вас найбільше задовольняє, для мене вони всі однакові, Я попросив би дозволу нагадати нашому дорогому колезі та нашій раді, сказав міністр юстиції, що городяни, які вирішили голосувати порожніми бюлетенями, не вчинили нічого іншого, як скористувалися правом, яке експліцитно визнає за ними закон, тому говорити про заколот у такому випадку, як цей, означає, як я собі уявляю, припуститися великої семантичної помилки, сподіваюся, ви подаруєте мені намагання проникнути у сферу, де я некомпетентний, а й також цілком недоречно з юридичного погляду, Права не є абстракціями, сухо відповів міністр оборони, право людина або заслуговує, або не заслуговує й ніколи його не заслужить, усе інше є пустопорожньою балаканиною, Ви маєте цілковиту рацію, сказав міністр культури, права й справді не є абстракціями, вони існують навіть тоді, коли їх не шанують, Ет, облиште цю філософію, Ви щось маєте проти філософії, пане міністр оборони, Якщо якась філософія мене й цікавить, то тільки воєнна, та й то лише в тому випадку, коли вона приводить нас до перемоги, я, мої дорогі панове, є прагматиком казарми, моя мова, до вподоби вона вам чи ні, пояснює, що хліб є хлібом, а сир сиром, і цього мені вистачає, але щоб ви не дивилися на мене як на чоловіка не інтелігентного, я був би вам вельми вдячний, якби ви мені пояснили, якщо не йтиметься про те, що коло можна перетворити на квадрат однакової з ним площі, як може існувати право, якого ніхто не шанує, Дуже просто, пане міністр оборони, це право існує в потенції, тобто воно передбачає, що коли-небудь воно існуватиме й шануватиметься, Ані громадянські проповіді такого зразка, ані демагогія, я це кажу, нікого не намагаючись образити, нас нікуди не приведуть, залишається тільки запровадити стан облоги, й ми побачимо, як сприйме його більшість людей, Ще невідомо, як сприймемо його ми, сказав міністр юстиції, Не бачу в чому проблема, Поки що не бачу і я, але доведеться почекати, хіба хтось міг передбачити, що одного разу в якомусь місці світу станеться те, що сталося в нашій країні, але воно сталося, зав’язалося мертвим вузлом, який нікому не щастить розв’язати, й ось ми зібралися за цим столом, щоб знайти рішення, як подолати кризу, але, попри висунуті тут пропозиції, ми його досі так і не знайшли, тож нам доведеться зачекати, й незабаром ми довідаємося, як зреагують люди на стан облоги, Я неспроможний мовчати, після того як це почув, втрутився до розмови міністр внутрішніх справ, заходи, яких ми вживали, були одностайно підтримані на цій же таки нараді, і якщо пам’ять мене не зраджує, ніхто з присутніх, коли ми обговорювали це питання, не запропонував якихось інших і кращих заходів, щоб витримати тягар катастрофи, атож, я не готовий назвати це якось інакше, ніж тягар катастрофи, тоді як декому з панів міністрів така назва здається моїм перебільшенням, й вони неодмінно відреагують на мої слова своїм іронічним і самовдоволеним сміхом, тягар катастрофи, повторюю я, який несуть на собі, як і належить, його ясновельможність керівник держави й пан прем’єр-міністр, а потім, з огляду на свої посади, міністр оборони і я власного особою, що ж до інших, і я маю на увазі, зокрема, пана міністра юстиції і пана міністра культури, хоч у деякі хвилини вони великодушно освітлювали нас сяйвом свого розуму, проте не запропонували нам жодної ідеї, яку варто було б обговорити протягом тривалішого часу, аніж той, протягом якого ми вислухали їх, Сяйво мого розуму, яким, згідно з вашими словами, я іноді великодушно освітлював цю нараду, було не моїм власним світлом, а світлом закону й нічим більше, відповів міністр юстиції, А щодо моєї скромної персони, яка завжди перебуває на краю обговорення, сказав міністр культури, то, взявши до уваги ту мізерію, яку виділяє нам державний бюджет, від мене не можна просити чогось більшого, Отепер я розумію, звідки виникає ваш потяг до анархістів, випалив міністр внутрішніх справ, бо раніше або пізніше ви неодмінно згадували про щось подібне.

Прем’єр-міністр нарешті відірвався від своїх паперів. Він легенько постукав кульковою ручкою по склянці з водою, просячи всіх замовкнути, і сказав, Я не хотів би уривати ваші цікаві дебати, з яких, хоч я, либонь і здавався вам украй неуважним, я думаю, я багато чого навчився, бо як ми мусимо з досвіду знати, немає нічого кращого за добру дискусію, щоб розрядити напругу, яка накопичилася в організмі, а надто в ситуації з такими характеристиками, як та, що її ми переживаємо, коли ми розуміємо, що необхідно вдатися до якихось заходів, а не знаємо, до яких. Він зробив певну паузу в своїй промові, вдав, ніби перевіряє якісь нотатки, й провадив, Але тепер, коли ми трохи заспокоїлися, розслабилися, коли спалахи нашого обурення стихли, ми можемо нарешті схвалити пропозицію пана міністра оборони, тобто проголошення стану облоги на невизначений термін і з негайними ефектами, починаючи від тієї миті, коли він дійде до свідомості