Михайло Петрович Старицький - За двома зайцями

про­шу по­кор­но, кум­ко! (У двері). Пи­до­ре, Пи­до­ре! А ви­нось сю­ди сто­ли, розс­тав­ляй се­ред ха­ти, щоб нам бу­ло прос­торніше їсти, ба­ла­ка­ти й пи­ти.

Голохвостий. От і я по­мо­жу! (Біжить і вно­сить з Пидо­рою сто­ли). Та по­вер­тай­ся, Пи­до­ре, так пруд­ко, як я, а то лед­ве тру­сить…

Пидора. За ва­ми й по­хо­пиш­ся?…

Голохвостий (ти­хо до Галі), Пи­понько моя! Щіточ­ко, ма­ню­сенька!

Галя од­хо­дить.

Секлита (до Галі). Що це ти, Га­лю, стоїш, мов неприкаяна?­ Зас­ти­лай сто­ли та по­да­вай пляш­ки та чар­ки, а то мої ку­моч­ки зас­ку­ча­ють.

Голохвостий. Ой, ой! (Зітхає). Де б уже не зас­ку­ча­ли без ча­роч­ки?

Марта. З ва­ми зас­ку­чаєш?

Голохвостий. Зна­чить, мо­жу знай­ти за­бав­ку?

Марта. Та од­чепіться! (Штов­ха ліктем).

Деякі міщан­ки. Ха-ха-ха! Ну й па­нич!

Пидора й Га­ля став­лять на столі вся­ку стра­ву, пляш­ки й чар­ки.

Секлита (бе­ре пляш­ку). Вип'ємо ж по чарці за жи­вих і за мерт­вих! (На­ли­ва і п'є). Щоб жи­вим жи­ти і не вми­ра­ти, а по­мер­шим, ко­ли по­мер­ли… (Ма­ха ру­кою).

Голохвостий. Бо­дай не вста­ва­ти!

Всі. Ой, хто ви­дав так го­во­ри­ти! Оце так!

Секлита. Глядіть ли­шень, ви ве­ли­ко­ро­зумні! Мертві ле­жать на Ще­ка­виці та ніко­му не шко­дять, а живі ча­сом ду­же, ду­же шко­дять! (П'є).

Голохвостий (на­ли­ва чар­ку). Про ме­не, вип'ємо і за здо­ров'я мерт­вих. Пош­ли бо­же з не­ба, чо­го нам тре­ба! Померш­им чар­ку, а нам горілка! (П'є).

Секлита хо­дить круг сто­лу, на­ли­ва всім і са­ма п'є, час­тує. По­да­ють пи­ро­ги, стра­ви на стіл. Всі п'ють і їдять.

Одна міщан­ка. Да­руй же бо­же цей праз­ник про­во­ди­ти, там­то­го ро­ку діжда­ти!

Марта. Щоб ми діжда­ли в добрім здо­ров'ї пи­ти і на той рік; а я вже забіга­ла до сусіди та хильну­ла чар­ку, дру­гу… та трош­ки й ве­се­ленька!

Секлита. То й доб­ре! На здо­ров'ячко!

Голохвостий (на­ли­ва собі знов):

А звідки ти?

- З Ром­на!

- А білет єсть?

- Нема.

- В тюр­му, шельму!

(Марті). Поз­вольте з моїх рук!

Марта. Ще з ва­ми не по­ку­ма­ли­ся!

Голохвостий. Што ж, по­ку­ма­ти­ся не шту­ка!

Секлита. Сідай­те ж, кум­цю, до гур­ту!

Марта. Е, де вже там сидіти! Мені аж тан­цю­ва­ти хочетьс­я, так ве­се­ло!

Всі. То й тан­цюй!

Голохвостий. Ва­ляй­те, без хви­со­ну!

Марта (приспівує).

Уберуся, мо­ло­дая, в но­венькі сап'янці Та ви­не­су я буб­ли­ки на ба­зар уранці. Ой, буб­ли­ки га­ря­ченькі, ой, буб­ли­ки свіжі, З та­ком, з ма­ком і з яй­ця­ми, ще й смачні до їжі!

Голохвостий. Слав­но! (Знов чар­ку). Ех-х! (При­ту­пує).

Марта

А до моїх до буб­ликів ка­ва­ле­ри-па­ничі І мор­га­ють брівонька­ми й за­зи­ра­ють, мов сичі! Сюди, сю­ди, до буб­личків ве­ли­ко­го сма­ку, Ой, па­ничі, з ма­ком, та­ком, по­пичі й без та­ку.

Голохвостий (при­тан­ць­овує). Ой, не бійся, при­гор­ни­ся - з та­ком, сер­це, з та­ком!

Секлита. От люб­лю за ве­се­лий зви­чай! От люб­лю! (З ча­р­­кою). Сідай­те ж!

Марта. Та й ся­ду ж.

Вихід XI

Ті ж і Ус­тя.

Устя (заліта з ко­ши­ком і пря­мо у ско­ки).

Дивітеся, чо­ловіки, Які в ме­не че­ре­ви­ки! Це ж мені па­но­тець по­ку­пив, Щоб хо­ро­ший мо­ло­дець по­лю­бив! А пан­чо­хи панімат­ка да­ла, Щоб я гар­на мо­ло­дич­ка бу­ла!

Голохвостий (роз­па­лю­ючись). У-х! Ва­ляй без ти­ту­лу! Стри­жи! (Ски­да піджа­ка і йде в та­нець).

Голохвостий і Ус­тя (ра­зом).

Устя

Гоп, чу­ки! Чу­ки, чу­ки! Гарні в ме­не че­ре­ви­ки! Бо я пансько­го ро­ду, Не хо­ди­ла бо­са зро­ду! Полюбив ме­не дяк Чорти батька зна як! Купив мені че­ре­ви­ки, Закаблучки не так!

Голохвостий

Черевички не­ве­личкі, За ціло­го п'ята­ка. А щоб же ти, мо­ло­денька, Вибивала тро­па­ка!

Устя й Го­лох­вос­тий (ра­зом).

Гоп, гоп! Чу­ки, чу­ки! Гарні в ме­не че­ре­ви­ки! Бо я пансько­го ро­ду, Не хо­ди­ла бо­са зро­ду.

(Танцюють).

Всі. Ну й тан­цю­ють лов­ко. А па­нич як бісик! Слав­но!

Устя. Ху! Цур йо­му, уто­ми­ла­ся! Оце я з іме­нин іду… Так уже час­ту­ва­ли та пош­ту­ва­ли, що й бо­же! Біжу вже до вас та й підска­кую, а тут, чую, співи: на­те ж і мій глек на ка­пус­ту!

Секлита. Спа­сибі, що зга­да­ла ме­не, ста­реньку ку­му!

Голохвостий. І це ку­ма? Та ва­ши­ми ку­ма­ми мож­на Дні­про за­га­ти­ти