Петро Рух - СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги)

в світі егоїзму. Але покивона в ньому живе, вона повинна зрозуміти, як влаштована нижча природацього світу.

Коли йог відроджує свою вищу природу ісягає досконалості, йому тепер потрібно розуміння нижчої природи, бо цете, з чим він безперервно зіштовхується в цьому світі егоїзму, якимкерує нижча природа. Живучи в цьому світі, йог повинен розуміти, як цейсвіт функціює. Тільки тоді він здатен правильно взаємодіяти знепросвітленими людьми і бути максимально корисним для них. Практикайоги передбачає, що спочатку йог вмикає в собі світло і стаєнедосяжним, невразливим для темряви. Тому виховання й освіта повинніпочинатися саме з цього: вони повинні забезпечити людині просвітлення.І тільки після цього людину мають навчити тому, як тепер їй жити вцьому непросвітленому світі, щоб в умовах егоїстичного оточення бутитут максимально успішною і корисною. Така освіта і таке виховання маютьбути організовані так, щоб, коли молода людина закінчить свою освітуприблизно у віці 25 років, вона була вже і просвітленою, і навченоювсім професійним, соціальним та іншим навичкам. При чому починатипотрібно саме з просвітлення. Саме тому «Баґавад-ґіта» звертається довивчання нижчої природи аж у 14-ій главі, тобто тільки після того, яквона закінчила навчати всьому, що стосується просвітлення.

—Нижча природа складається з трьох станів: благості, пристрасті таневігластва. Коли вічна душа захворює на егоїзм, ці три станиобумовлюють її. Стан благості, будучи чистішим за інші, просвітлюєлюдину. Ті, хто перебувають під впливом цього стану, розумні тажиттєрадісні.

Стани нижчої природи — це стани шаруегоїзму, який покриває душу. Стан благості не такий товстий і грубий,як інші. З-під шару егоїзму такого типу в якійсь мірі випромінюютьсяпервісні вічні якості душі, якості любові. Тож можна сказати, що станблагості не просвітлює людину сам по собі, а просто не так грубопокриває те світло душі, розкриття якого і зветься просвітленням.Просвітлення — це звільнення від егоїзму. Чим менше егоїзму, тим людинабільш просвітлена. Відповідно, чим менший, чим тонший, чим прозорішийшар егоїзму, який покриває душу, тим більше вона проявляє якостей, якісхожі на якості просвітленої людини. Таким шаром є шар егоїзму в станіблагості.

— Станупристрасті притаманні нескінченні егоїстичні бажання та жадоба. Томувін втягує людину в своєкорисливу діяльність. Стан невігластва аботемряви тримає людину в полоні омани. Під його впливом людина дурна іледаща. Стан благості сприяє життєрадісності, стан пристрасті —корисливій діяльності, а стан невігластва веде до божевілля. Подеколи влюдині починає переважати стан благості, долаючи пристрасть іневігластво. Деколи стан пристрасті долає невігластво та благість, аінколи бере верх стан невігластва. Так між станами нижчої природи ідебезперервна боротьба за вищість. Коли в людині починає переважати станблагості, людина стає розумною. Коли збільшується вплив станупристрасті, людина проявляє ознаки сильної егоїстичної прив'язаності іпоринає в здобуття багатства, прикладає надмірні зусилля для досягненнясвоїх егоїстичних цілей, відчуває ненаситну жагу до насолод. Опинившисьпід переважним впливом стану невігластва, людина стає апатичною,песимістичною, депресивною і тупою.

Насправдіпрактика йоги дає людині бачення станів нижчої природи, їхньоївзаємодії і того, як вони стають причиною тих чи інших процесів у життіцього світу. Інформація, яку надає тут «Баґавад-ґіта», скорішепризначена не для того, щоб повідомити йога про щось, чоговін  небачить, а для того, щоб звернути його увагу на цю сферу життя іспонукати навчитися мати з нею справу.

—Стан благості спонукує людину робити добрі справи, які наближають її допросвітлення. Діяльність в стані пристрасті приносить людиністраждання. А діяльність в стані невігластва позбавляє її розуму. Станблагості породжує знання, стан пристрасті розпалює жадобу, а в станіневігластва людина скаженіє і з’їжджає з глузду.

Живіістоти є Моїми вічними частками. У цьому світі вони відокремлені своїмегоїзмом. Захворівши на егоїзм, вони мусять вести сувору боротьбу зісвоєю оманою. У цьому світі жива істота переносить свої уявлення прожиття так, як повітря переносить запахи. Отримавши одне тіло, вонопотім залишає його, щоб отримати інше.

Хоча живіістоти не пам'ятають своїх попередніх утілень, але вони зберігають своїуявлення про життя, які сформувалися в них у минулому.

—Непросвітлені люди не бачать, як душа залишає своє тіло і як вона,зачарована егоїзмом, знов намагається сягнути егоїстичного щастя внаступному. Але просвітлений йог ясно бачить все це. Усі, хто відродилисвою вищу природу, мають таке бачення. Ті ж, хто перебувають підвпливом егоїзму, не можуть розібратися в тому, що відбувається, навітьякщо намагаються це зробити. Просвітлений йог бачить, що сяйво Сонця,яке розсіює темряву цього світу, іде від Мене і що від Мене іде світлоМісяця та вогню. Я тримаю планети на орбіті силою гравітації. Я —вогонь травлення в тілах усіх живих істот. Від Мене іде пам'ять,розуміння та забуття. Існують два типи живих істот: хворі на егоїзм іздорові. Тіла хворих на егоїзм змінюються, а тіла здорових вічні. Крімцих двох типів, ще існую Я — джерело і тих, і тих. Зв'язок зі Мною —єдиний спосіб жити всією повнотою життя.

Божественні і демонічні натури

—Безстрашність, схильність практикувати йогу, благодійність, простота,діяльність, в якій немає місця насильству та експлуатації, чесність,доброта, умиротвореність, співчуття до всіх живих істот, відсутністьжадоби, ласкавість та м'якість, скромність, рішучість,цілеспрямованість, схильність пробачати, непохитність, чистота,відсутність заздрості та прагнення до почестей — якості людей,наділених божественною природою. Гордість, пиха, марнославство,гнівливість, брутальність та невігластво — якості людей, наділенихдемонічною природою. Божественні якості ведуть людину до свободи, адемонічні прирікають її на рабство.

Яперелічив тобі божественні якості, а тепер послухай про якості, якиминаділені демони. Люди, яким властива демонічна натура, не знають, щоварто робити, а чого не варто. Їм не притаманна ані чистота, аніпорядність, ані чесність. Вони вважають, що цей світ не має Творця іоснови, що нема Бога, який ним опікується. Вони вважають, що світ виниквипадково, існує випадково, а творцями живих істот є їхні батьки, якістворюють їх за допомогою статевого акту. Упевнені в цьому, позбавленірозуму і втрачені для самих себе, демони зайняті руйнівною дільністю,яка веде світ до катастрофи.

Хоча демонічні люди немають зв’язку з Богом і тому вважають, що Його нема, вони дуже частовикористовують релігію для досягнення своїх демонічних цілей.

—Потураючи своїй ненаситній хтивості, сп'янені гординею, марнославствомі зарозумілістю, демони перебувають у полоні омани і, зачарованіминущим, роблять свої брудні справи. Вони впевнені, що головним сенсомлюдського життя є насолоджуватися експлуатацією інших. Тож їхнескінченно переслідують страхи і збентеження, гризе хтивість і гнів.Заплутавшися в тенетах безлічі егоїстичних бажань, вони всіма правдамий неправдами намагаються їх сягнути. «Сьогодні, — думає демон, — яотримав добрий прибуток, а коли мої плани здійсняться, я здобуду щебільше. Цей був моїм ворогом — і я вбив його. Та ж доля чекає і нарешту. Я — господар усього. Всі інші — ресурс для задоволення моїхбажань. Я сягнув досконалості, здобув могутність. Я найбільш багатий. Усвіті нема нікого більш могутнього за мене». Так ці люди