Роберт Вейт - Дивовижна історія Мері Стенз

своє обличчя й тіло — чи нема яких змін; та коли не брати до уваги маленьких червоних слідів голки, що поцяткували її шкіру, вона була така сама непоказна й мало приваблива, як і раніш. Лише в кінці першого тижня їй здалося, що в неї посвіжішала шкіра й стали важчі груди, хоч сантиметр не показав ніяких відчутних змін. Очі теж неначе проясніли й пожвавішали. Проте Мері розуміла, що все це може бути тільки самообман, коли бажане видається реальним.

Вона ледве дочекалася, поки минуть нічим не заповнені субота й неділя, аби побачити, що покаже наступний тиждень. У середу ввечері, на десятий день від початку досліду, коли вона, як звичайно, прийшла до Дарка, той зауважив:

— Мері, ви починаєте змінюватись.

— Я знаю, — жваво озвалася вовд, марно силкуючись погамувати збудження.

Він прискіпливо розглядав її обличчя.

— У вас погладшала шкіра, якось наче округлилися всі риси, та й колір обличчя змінився на краще. І волосся теж — он яке стало блискуче.

— Змінилися й виміри, Поле, — докинула вона. (Звертання на ім’я непомітно виникло між ними протягом попередніх щирих розмов). І, хоч як це неймовірно, я навіть підросла майже на півтора дюйма.

— Цікаво, — задумливо мовив Дарк. — Здається, фірма “Черіл” таки знає, куди гне. Дивна річ, нам і досі не пощастило натрапити на слід доктора Престона. Таке прізвище Мають кілька лікарів, але жоден з них не може бути причетний до фірми “Черіл”. Один наш співробітник три дні чатував коло фабрики в Стенморі, намагаючись упізнати його за вашим описом. Я сподівався, що ми зможемо вислідити його автомобіль.

— Можливо, мені пощастить запримітити номер, — озвалася Мері. — Така довга чорна машина, досить стара. Я два чи три рази бачила, як доктор виходив з неї ранком, коли була вже на фабриці.

— Це полегшило б пошуки, — сказав Дарк. — Ми, звісно, не маємо наміру знеславити ні самого доктора, ні когось із людей, причетних до цієї історії, але чим більше фактів зберемо, тим краще. Якщо той доктор Престон і справді такий талановитий, то він має бути добре відомий у галузі дослідної медицини. Чи він казав вам щось про себе?

— Він взагалі дуже мало розмовляє, та й то лише загальними фразами. До того ж я майже весь час під наркозом.

Дарк запалив сигарету і замислено пахкав димом.

— Усе це дуже дивно, — пробурмотів він. — Але ми маємо доволі часу, щоб розгадати цю таємницю.

На кінець третього тижня найнеуважніший спостерігач не зміг би не помітити, що з простою, непоказною міс Мері Стенз бурхливо відбувається дивовижна метаморфоза. Це скидалося на появу яскравого метелика із сірої непримітної лялечки. Здавалося, під впливом якихось незбагненних чар з обличчя й тіла дівчини спадає невидима оболонка, відкриваючи очам її справжнє єство — природне, звабливе й напрочуд жіночне. Краса її проступала не враз: спочатку пом’якшали риси обличчя й стали ясніші очі; тьмяно-каштанове волосся набуло бронзового полиску; погладшала й зробилася шовковистою шкіра. Так поступово, день за днем, вимальовувалася нова Мері Стенз. Вона стала вища на зріст, бо в неї подовшали ноги, і тепер навіть незграбна сукня не могла приховати того, що форми її тіла наближаються до голлівудських пропорцій. Чоловіки на вулицях почали з цікавістю озиратися на неї.

Пенелопа, надто захоплена своїми “приятелями”, не іюмічала разючих змін у подрузі, аж поки вони дійшли такої межі, коли не помітити їх стало неможливо, і це відкриття було для неї цілковитою несподіванкою. Мері намагалася заспокоїти подругу і якось пояснити їй суть досліду, але Пенелопа тільки вражено повторювала, що такого не може бути. А потім, збагнувши нарешті, що то правда, голосно вигукнула:

— Хай мене чорт ухопить, коли тут усе чесно!

Втім, Пенелопиного обурення вистачило ненадовго; за хвилю вона вже заходилася збуджено розглядати оновлену Мері, а тоді потягла її до спальні й примусила роздягнутися. Вона ледве вірила власним очам.

— Ну, Мері, ніколи б не подумала, що таке може бути, — заявила вона. — Я й не знала, що вони здатні на такі чудеса.

— Це особливий дослід, — скромно пояснила Мері, вдягаючись. — Він пов’язаний з великою рекламною кампанією.

— Як, ти сказала, зветься той крем?

— “Врододій”.

— Завтра просто зранку побіжу куплю.

— Його ще немає в продажу, — сказала Мері. — Та й навряд чи він даватиме такі наслідки. Суть цього досліду в тому, аби показати, що може зробити “Врододій”, застосований у концентрованому вигляді в клінічних умовах.

— Що ж, я й сама залюбки скупалася б у тому концентраті, — роздумливо мовила Пенелопа.

На фабриці в Стенморі всі, хто був принетний до досліду, з захопленням стежили за перевтіленням Мері Стенз. Тільки доктор Рафф, він же Престон, залишався спокійний, незворушний, нічим не виказував свого задоволення і педантично простував до мети. Фасберже раз у раз навідувався до дослідного відділу, щоб на власні очі побачити чудо під назвою “Врододій”. Клайв Роуз не знав, на що застосувати свою бурхливу енергію. Мак-Кінлі й далі вимагав косметики, і Роуз врешті поступився.

— Гаразд, — погодився він. — Трохи підмалюйте, але не захоплюйтесь. Треба нагнітати ефект поступово…

На обличчя Мері поклали трохи косметики й дали їй елегантніше вбрання. Зйомки не припинялися ні на день — чорно-білі й кольорові, кіно й фото. Тривав і курс лікування — щоранкові сеанси під наркозом, а після них знов аж до смерку виснажлива метушня в павільйоні. На кінець четвертого тижня Мері подумала, що дослід наближається до завершення. Роздивляючись себе в дзеркалі й на екрані під час переглядів знятої плівки, вона пересвідчувалася, що стала зовсім іншою. Замість непримітної, вайлуватої, недбало вдягненої Мері Стенз перед нею була блискуча й елегантна красуня Лора Смайт.

Пол Дарк був просто приголомшений швидкістю й обсягом цього перевтілення.

— Ті дурні з фірми “Черіл”, мабуть, і не розуміють, що з цього можна зробити найгучнішу сенсацію року, а не якийсь там рекламний трюк, — сказав він. — Ладен заприсягтися, що нічого схожого досі не було.

— Вони мають на меті лише продаж “Врододію”, — зауважила Мері.

— Звідси й усі таємниці, — докинув Дарк. — Цей дослід не має нічого спільного з “Врододієм” як косметичним засобом. Це курс клінічного лікування, і ніякий у світі “Врододій”. хоч би втирати його в обличчя й тричі на день, не дасть подібних наслідків. Рекламувати й продавати косметичний виріб, грунтуючись на такому свідомому обмані, просто неетично.

Мері всміхнулась і поклала руки йому на плечі.

— Поле, мені байдуже до етичних міркувань, пов’язаних із “Врододієм”, я волію думати про себе. Ви справді вважаєте, що вони зробили мене