Мілена Христич - Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич

Але одного разу серед тиші стін та мовчання учнів раптом роздався її голос. Христю викликали, дівчина встала та замовчала. Відповіді вона не знала , але знала, що зараз вчителька їй поставить двійку. Але вчителька поставила Христі не двійку, вона поставила її у незручне становище.

Знаєш, Христя, дивишся на тебе і думаєш, що тобі ця математика взагалі не потрібна, що тобі потрібен класний мужик, - раптом каже вчителька.

Христя продовжувала мовчати. Мовчали однокласники. Усім стало незручно. Потім вчителька дозволила Христі сісти.

Втім, вчителька не заспокоїлась, а тільки увійшла в раж. Вона вирішила , що Христя не буде вчитись у цьому класі.

Почавши цю кампанію, вчителька , мала рацію. Але іноді бувають моменти у житті, коли щось відбувається не так.

По-перше, Христя ігнорувала саму ситуацію. Христя на неї просто не реагувала. Ніби її не було.

По-друге, до школи прийшла мама Стефанія та відмовила вчительок від виключення Христі зі школи. Мамі Стефанії прийшлося сказати, що через хворобу Христя змушена була їй допомагати та мабуть щось не встигла доучити. Це була брехня лише наполовину.

Мама Стефанія дійсно хворіла. Але Христя нічим не могла їй допомогти. Тому мама Стефанія якось швидко встала сама та почала поратися у квартирі.

Вчителька алгебри та завуч школи сиділи та мовчки слухали цю історію. Мама Стефанія вела себе з почуттям власної гідності. Христя мовчала, бо мала від ситуації неприємний після смак. За вікнами школи було видно пришкільні ділянки та малюків, що бігали біля школи, мабуть це була група продовженого дня.

У Христі тоді взагалі не було думок щодо жодної з учительок: ні вчительки з алгебри, ні завуча, яка в принципі, взагалі була ні при чому. Вона не могла думати про цю ситуацію.

Так, математику вона не знала. Але щось у душі підказувало їй, що вона попри все мала право знаходитись тут і вчитись у десятому. Може, через літературу. А не через математику. Може вона була певна власної внутрішньої літератури, що зароджувалась всередині неї , наче міфічна Кундаліні, і билася вже замість її серця. Тоді вона ще не знала, що настане день, коли в серці лишиться мало живого. Але література продовжуватиме жити попри все.

Женя  , Єсенін та Клуб

Як то кажуть: Не повезе у коханні - повезе у смерті. І навпаки.

Не повезло з математикою, втім, повезло з учителькою літератури.

Літературу у них читала абсолютно світла та  доброзичлива вчителька. Вона була сповнена доброти та завжди усміхалася.

Вчителька була їм знайома через те, що у п*ятому класі вела уроки української мови та літератури.

Насправді вона була якраз вчителькою російської мови та літератури.  А українську у п*ятому тільки підміняла за відсутністю у школі потрібної кількості спеціалістів.

Христя пам*ятала її ще з п*ятого класу. Якби можна було обнімати вчительок, то з цієї вони би точно не злазили, настільки вона , здавалася , добра та світла. Але у ті часи вони собі такого не дозволяли. Вчительок обіймати не можна було. Можна було тільки гарно вчитись, щоб доставити їм задоволення.

В десятому вона стала вести уроки російської мови та літератури.

Звали її Лариса Василівна.

Уроки літератури завжди нагадували скоріше літературні вечори, атмосфера була неформальна, вони читали вірші чи прозу, чи вчителька щось розповідала, читала цікаві статті з літературної газети, переважно вона приносила їм матеріали, яких не було у підручнику. А через те, що тоді ще не було Інтернету та тотального доступу до різноманітної інформації, то їм було дійсно цікаво.

Стаття про Єсеніна та події в готелі «Англєтер» вразила їх тоді. У підручнику про це не було нічого. І тоді вчителька задала вивчити Єсеніна напам8ять.

До Єсеніна Христя відносилась завжди з особливим трепетом.

Бо поет був схожий їй на тата.

Вдома на полиці був томик Єсеніна і вірші Христя вивчила за власним бажанням , ті , що самій сподобались.

І втрапила не в бров , а в око.

На уроці всі розповідали вірші з підручника.

Христя ж почала читати інші вірші. І тоді до неї повернувся Женя.

Женя був абсолютно блискучий хлопець. Високий , гарний з богатирським розворотом плечей, разом з тим, інтелігентний та веселий, амбітний та честолюбний. У Христі просто не було шансів. Але на цей раз він їй просто заважав.

Поки Христя говорила , наче золотий гай, милою мовою , розказуючи вірші напам8ять, сповнена натхнення та поезії, темні з небезпечним вогняним проблиском у глибині погляду трохи по азійські розкосі очі Жені уважно слідкували за кожним її рухом та словом.

Женя абсолютно розумів, що робить. І Христя прямо посеред вірша засміялася щирим дівочим сміхом.

Потім вона замовчала. Але було вже пізно. Бо усміхалися вже всі у класі. Лариса Василівна також.

Збита з пантелику Христя мовчала. Женя не зводив з неї очей. Вчителька усміхалась.

Тоді вчителька сказала Жені:

Ну , відвернись же від неї. Хай розкаже вірші.

Женя відвернувся. І Христя змогла розповісти Єсеніна.

Потім Алька вже вдома наодинці раптом спитає Христю: Тобі подобається Женя?

До цього моменту Христя не усвідомлювала , але тепер відповіла: Да.

Женя не міг не подобатись.

Втім , Христя десь у глибині душі ніби знала, що це почуття залишиться платонічним та просто дозволила собі плисти його течією, просто насолоджувалась ним, саме цим почуттям, наче  сам об*єкт його – цього дивного почуття- був на іншій планеті і Христя не стала би нічого змінювати між ними.

Женя сам її іноді зачипав, але чи то через це, що це все залишалося між ними грою, чи через те, що вважала його занадто блискучим хлопцем, вона не прагнула пізнати його ближче. Вона була спокійна, завжди спокійна.

Втім в Альки він з того часу не сходив з язика.

Ввечері, коли вони спілкувалися сам на сам, вона тільки й чула: Женя то, Женя се..Женя такий класний, Женя зустрічається з Таней.