Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

1388 розлючений Тимур повторно вторгся до Сакартвелло. Тамерлан переміг в битві при Аліньї (1388). Тим не менш, картвелам допомогли союзники з Золотої орди, свою роль відіграло і повстання в Ірані. Тамерлану довелося відступити. Сакартвело було врятовано від розорення. 

Окрім того, після смерті Олександра цар поновив свою владу в Імереті.

Баграт V Великий помер 1393, після чого транс посів його син Георгій VII. 

На своєму досвіді переконавшись хто такий Кульгавий Тимур (прозваний так через кульгавість, отриману пораненням в ногу під час однієї з битв), Георгій IV підготувався до війни проти нього. 

Тимур все своє подальше життя здійснював серійні походи на Сакартвелло, всього їх було вісім. 

Початково Тамерлан захопив Самцхе (1394), Корс (1394), Колу (1394) та Ахалціхе (1394). Георгій IV того-ж року звільнив всі ці міста трьома битвами. Йому також вдалося захистити Даріалі (1394). 

В 1396 Георгій VII здійснив вдалий похід на володіння імперії Тимура. Обурений та спантеличений, завойовник Тимур здійснив ще один похід на Сакартвелло (1397), цього разу абсолютно провальний - сили Тимура було розбито. 

В Битві за Алінью (1397) поразки зазнало вже Картвельське царство. Та в наступній Битві за Алінью (1398) картвели взяли реванш та вигнали війська Тимура. 

Після цього, Георгій VII звільнив столицю у битві за Тбілісі (1399), та попри все Тимур спустошив в Еретію та Кахетію. Наступне століття для Тимура розпочалася з походом у якому він вирішив раз і назавжди знищити Сакартвелло. 

Початково він вимагав Георгія VII видати свого противника джалаїрида Тахіра, та той відмовився вказавши що це суперечило кавказьким традиціям. Обидві армії зустрілися в битві на річці Саґім (1400). Всі картвели які вижили в битві померли від хвороб. 60 тис. мирних жителів було вивезено. 

Через рік горянам довелося програти останню Битву при Аліньї (1401). Щоб уникнути подальших руйнувань Георгій VII видав бранцем брата Костянтина та виплатив контрибуцію. Однак, Тимур вимагав в нього армію для походу на Османську імперію що і було виконано. Повернувшись з війни Тимур розлютився що Георгій VII не привітав його з перемогою та знову напав на Сакартвелло. 700 населених пунктів було зруйновано, все населення полягло. 

Під час нового походу Тимура року його сили отримали перемогу в битві при Біртвісі (1403). 

В лютому 1404 Тамерлан помер. Його нащадки розпочали боротьбу за владу, в результаті якої імперія швидко стала розпадатися. Георгій VII розвернув масштабний визвольний похід з ціллю повернення територій та покаранням ворога за десятиліття кровопролитних набігів на Батьківщину. 

Картвельське царство завоювало Нахичевань (1405), Ганзу (1405), здобуло перемоги в битвах при Ані (1405), Ерзурумі (1405), Табризі (1405). Маючи всього 5000 воїнів, їх силами були повернуться такі колосальні території. 

Георгій VII помер у 1407. Дістався його молодшому брату Констянтину І. 

Костянтин І проводив активну політику відновлення держави після походів Тимура. Разом з тим, в рік його воцарювання до Кавказу знову підійшла нова сила: туркмени з держави Кара-Куюнлу. Вони розбили кавказців в битві при Нахідурі (1407) та в битві за Куру (1410). Розуміючи всю серйозність ситуації, кертвельський цар вирішив укласти союз з ширваншахом Ібрагімом та володарем Шакі Сіді Ахмедом. Альянс було розграбовано в битві при Чалагані (1411). Костянтин І та його брат Давид потрапили до полону, в якому цар поводився зрозуміло та зверхньо. Розлючений володар туркоманів Кара Юсуф наказав стратити Костянтина І, якого вбив власною рукою, а після і його брата Давида з трьохстма грузинськими вельможами. В Сакартвелло став княжити син Костянтина І - Олександр. 

Олександр І був найстаршим сином Костянтина І. Його виховувала бабуся Руса що мала хорошу релігійну освіту. З дитинства майбутній цар захоплювався архітектурою. 

Вже з перших днів він продовжив діло батька та воював з туркменами. Олександр І розбив Кара Юсуфа в битві за Нахічевань (1413). 

В 1414 приїхав до Західної Сакартвелло щоб примирити ворогуючі Мінгрелію та Абхазію, адже їх володарі вже давно не ладнали. Тоді-ж він розбив бунтівника Іване Джекелі. Розібравшись з феодалами, 1425 по 1440 було накладено податки для відбудування міст та церков. Однак після столітніх розграбувань територія кавказської країни де колись процвітало життя, в містах і селах поросли ліси та болота. 

Також щоб зменшити вплив бунтівної аристократії Олександр І, як і його батько та син, поставили в Картлі, Кахеті та Імереті правити своїх синів.

В історії Сакартвелло він відомий як Олександр Великий, одначе, через підтримку такої моделі держави окремі дослідники вважають що він негідний цього епітету, оскільки, зрештою це привело до розпаду єдиного Сакартвелло. Така модель першочергово допомагала боротися з кочівниками-туркменами.

Розпочалася нова навала. Картвельський цар програв Кара Юсуфу в обороні Самшвілде (1416) та Ахлавіцхе (1416). За життя того володаря Кара Коюнлу завдала Сакартвелло значних збитків, однак Кара Юсуф помер в 1420 по дорозі у бій проти тимуридського володаря Шахруха. 

Через десятиліття, відбудувавши Сакартвелло, Костянтин І пішов у похід для завоювання втрачених територій. В битві за Лорі (1431) та Ані (1431) Олександр І на голову розбив туркменів. Те-ж саме сталося у битві за Сюник (1434) коли Олександр І підмовив вірменського князя Бешкена ІІ Орбеляна напасти на туркменське плем'я та в знак подяки віддав йому Лорі на умовах вассалету. 

В 1440 Джахан-шах вимагав від Олександра І сплати данини на що той відповів різкою відмовою. Тоді туркменський правитель вдерся з 20-тисячним військом та зруйнував Самшвілде вбивши тисячі християн. Крім того він наклав на них податок прагнучи навернути в іслам. 

В 1442 Олександр Великий зрікся престолу та пішов у чернечий монастир під іменем Афанасій. На трон зійшов його син Вахтанг IV, що був співправителем в князівстві Картлі з 1433.