Макс Оганесон - Дослідження фіторізноманіття буферних зон агроценозів, Макс Оганесон

1. Встановлено, що загальний список видів рослин на територіях буферних зон агроценозів дослідної станції ННІБХБ “Жучка” загалом налічує 108 видів, 79 родів, 27 родин, 19 порядків. Видове багатство всіх буферних зон станом на липень 2024 р. збільшується порівняно з травнем 2024 р., проте з більш помітною різницею для буферних зон однотипних агроценозів.

2. Показано, що флористичне багатство досліджуваних буферних зон станом на травень і липень 2024 р. представлено 17 порядками, проте домінуючими у травні є 5: Asterales, Fabales, Lamiales, Brassicales і Poales, у липні 6 – Asterales, Fabales, Lamiales, Caryophyllales, Apiales і Poales. Для буферних зон однотипних агроценозів (трансекти 2, 3) у травні та липні превалюючими частками представлено менше порядків (по 3 і 4 відповідно для 05 та 07. 2024) порівняно з буферними зонами-екотонами (трансекти 1, 4) – відповідно по 4 і 5 та 6 і 5.

3. Виявлено, що за родинним флористичним спектром станом на травень 2024 р. флористичне багатство досліджуваних буферних зон агроценозів представлено 21 родиною з 5 превалюючими: Asteraceae, Fabaceae, Poaceae, Brassicaceae і Plantaginaceae, тоді як на липень 2024 р. – 23 родинами з 7 домінуючими: Asteraceae, Fabaceae, Poaceae, Polygonaceae, Apiaceae, Lamiaceae і Plantaginaceae. Для буферних зон-екотонів (трансекти 1 і 4) у липні 2024 р. превалюючими частками представлено більшу кількість родин (відповідно 6 і 5) порівняно з буферними зонами однотипних агроценозів (трансекти 2 і 3) – (відповідно 3 і 4).

4. З’ясовано, що якщо станом на 05. 2024 р. середня частка квітучих комахозапильних видів була дещо вищою для буферних зон-екотонів (1, 4) (76 %) порівняно з буферними зонами однотипних агроценозів (71 %), то станом на 07.2024 р. – навпаки, дещо вищою для буферних зон однотипних агроценозів (78 %) порівняно з буферними зонами-екотонами (69 %).

5. Показано, що якщо станом на 05.2024 р. середня частка інвазійних квітучих видів для буферних зон-екотонів становила 12 %, а для буферних зон однотипних агроценозів –3 %, то станом на 07.2024 р. – відповідно 17 і 21 %.

6. За індексом подібності Жаккара встановлено найбільшу розбіжність у різних часових групах для трансекти 3 (IJa = 42 %), достатньо високу розбіжність для трансекти 1 (IJa = 43 %) та більшу подібність у часі для трансект 4 і 2 (відповідно IJa = 59 і 53 %).

7. З’ясовано, що подібність буферних зон агроценозів за IJa у різних просторових групах у межах певного агроландшафту більшою мірою визначається відсотком квітучих інвазійних видів на даний момент часу. Так, станом на 05.2024 р. показано найбільшу подібність буферних зон-екотонів (трансекти 1-4) (IJa = 83 %); станом на 07.2024 р. – найбільшу подібність буферних зон 3-4 (IJa = 82 %). Найбільшу розбіжність станом на 05. 2024 р. виявлено для трансект 3-4 (буферна зона між агроценозами сої і буферна зона-екотон між агроценозом сої та некерованим природним полем) (IJa = 36 %)станом на 07. 2024 р.– для трансект 1-2 (відповідно буферна зона-екотон між агроценозами сої і кукурудзи та буферна зона між агроценозами сої, однотипна) (IJa = 30 %).