Алія Таліс - Крила вогню і кохання , Алія Таліс

Після злиття з Оком Вогню, Аріана відчула всередині себе нову силу — потужну, непідконтрольну, але водночас сповнену потенціалу. Полум’я в її серці стало яскравішим, і вона розуміла, що тепер її рішення і дії матимуть ще більший вплив. Разом із Кейроном і Атаросом вони вирушили назад у бік столиці. Їх чекала важлива місія — донести новину про повернення Ока і розробити стратегію для вирішальної битви.

Дорогою вниз із гір вони натрапляли на уламки темних створінь, які ще недавно намагалися зупинити їх. Аріана відчувала, що темрява не відступила. Її вороги знали про її нову силу і тепер були ще більш небезпечними.

— Я бачила видіння, — промовила вона, порушивши мовчання, коли вони зупинилися на короткий відпочинок. — Битва. Війська, дракони і полум’я, що охоплює королівство. Я бачила себе там… з вогняними крилами.

Кейрон подивився на неї серйозно.

— Видіння часто є попередженням, — сказав він. — Але це також може бути показником майбутнього, яке ти зможеш змінити.

— Або змінити на гірше, — додав Атарос, піднявши голову від карти, яку він розглядав. — Сила — це зброя, і від тебе залежить, як нею скористатися.

Аріана мовчала. Вона знала, що її дії тепер вирішуватимуть долю всього світу. Вона не могла дозволити собі помилок.

Коли вони наблизилися до столиці, їх зустріли з тривогою. Новини про відродження темних сил уже поширилися, і королівство готувалося до війни. Військові табори заповнили околиці міста, і кожен воїн, якого вони зустрічали, був налаштований на вирішальну битву.

— Часу майже не залишилося, — сказав один із королівських радників, зустрічаючи їх при вході до палацу. — Темрява наступає. Ми отримуємо звістки про зникнення поселень на півночі. Аріана, ти принесла те, що зможе нас врятувати?

— Я принесла силу Ока Вогню, — впевнено відповіла вона. — Але перемога не залежить лише від сили. Ми повинні об’єднати королівство і виступити єдиним фронтом.

Король, який уважно слухав її слова, підійшов ближче. Його обличчя було змарнілим від безсонних ночей і тривог.

— Я бачу у твоїх очах вогонь, — промовив він, пильно вдивляючись у неї. — Можливо, саме ти і є ключем до нашого спасіння. Але як ти використаєш цю силу?

Аріана поглянула на Кейрона і Атароса, що стояли поруч.

— Ми повинні зібрати всіх, хто готовий битися. І не тільки воїнів, але й тих, хто володіє магією, — сказала вона. — Лише разом ми зможемо зупинити темряву.

Король кивнув, і його погляд пом’якшав.

— Ти права. Ми мобілізуємо всі сили.

Наступні дні пройшли у підготовці до вирішальної битви. Аріана разом із Кейроном і Атаросом допомагала організовувати війська, розробляти стратегії та тренувати магів. Її нова сила давала надію всім, хто був поруч, але водночас викликала страх серед союзників.

— Що, якщо ти втратиш контроль над цією силою? — запитала її одна з молодих магинь, яку Аріана тренувала.

— Я не можу дозволити собі втратити контроль, — відповіла вона впевнено, хоча й відчувала страх у глибині душі.

Її вогонь був могутнім, але чи зможе вона керувати ним під час битви, коли все буде на межі? Це питання тривожило її, але вона не могла показати свою слабкість іншим.

В ніч перед битвою, коли всі воїни і маги вже готувалися до відпочинку, Аріана вийшла на пагорб, звідки відкривався вид на королівство. Три місяці знову світлили в небі, і їхнє світло здавалося загадковим, мовчазним свідком всіх подій, що відбувалися.

— Чому ти тут сама? — почувся голос Кейрона, який піднявся до неї.

— Я просто думаю, — відповіла вона, не відводячи погляду від місяців. — Що, якщо я не зможу контролювати силу в момент, коли це буде найважливіше?

Кейрон підійшов ближче і поклав руку їй на плече.

— Ти зможеш, — впевнено сказав він. — Ти пройшла через багато випробувань і кожного разу ставала сильнішою. Завтра — це лише черговий виклик, який ти подолаєш.

Аріана відчула його підтримку, і це додало їй сил. Завтра настане день, коли її вирішальний вибір змінить усе. І вона знала, що має бути готова до цього.