Mr AnNiBa - Отже, Гроші. Книга 1. Кроки 1-10, Mr AnNiBa

Крок 6. "Я МОЖУ" ТА "Я ХОЧУ". Чому не всі можуть купити те, що бажають?

Це був звичайний осінній ранок. Ден прокинувся від звуків вітру, що шелестів за вікном. Вітер носив із собою запахи осені, які Ден любив.
Ден сидів на підвіконні, спостерігаючи, як сонце повільно піднімається над горизонтом. Вулиця була ще порожньою, лише рідкісні автомобілі проїжджали повз

.
Все частіше йшли дощі. Тому все більше вільного часу доводилося проводити у приміщенні. Що, звичайно, значно обмежувало перелік можливих розваг та цікавостей.
М’яча під дощем не поганяєш. Повітряного змія з Пітером теж невчасно запускати у політ. Все частіше доводилося обходитися настільними іграми, малюванням, переглядом мультиків та дитячих фільмів.

 Саме тому вчора вони з Пітером вирішили придбати набір для настільного футболу, про який мріяли вже давно. Але набір був дуже громіздким.
Оскільки хлопці збиралися вдома то у Дена, то у Пітера, а носитися з набором було дуже незручно, хлопці вирішили, що кожен з них окремо придбає свій набір для настільного футболу.

Ден з Пітером заздалегідь домовилися з батьками зустрітися у магазині в оговорений час.
Пітер вже чекав на Дена біля дверей магазину іграшок, коли вони з татом паркувалися на стоянці магазину на своєму старому помаранчевому седані. Друзі пішли до магазину, а батьки залишилися на парковці.

— Ти вже вирішив, який набір купиш? — запитав Пітер після теплих привітань.
— Я хотів би набір з чотирма додатковими командами, але він дуже дорогий! — відповів Ден. — Мама сказала, що мені треба ще накопичити.

Пітер похитав головою. Розмова продовжилася вже в магазині:
— У мене є гроші, я можу купити будь-який. Я заробив їх, допомагаючи батькові на дачі, - похвалився Пітер.
   Ден почув, як серце його трохи схолонуло. Він завжди мріяв про цей набір, але поки не мав достатньо грошей.

У магазині хлопці подивилися різні набори. Вартість одного з них була досить високою, але Ден вирішив: він не відмовиться від своєї мрії. Вони стояли перед полицями, порівнюючи ціни.
— А чому ти можеш купити все, що хочеш? Звідки в тебе гроші?  — запитав Ден.

Пітер відповів з серйозним виглядом:
— Мої батьки дали мені гроші, а я працював на дачі, тому заробив ще трохи.
Пітер відволікся на яскравий футбольний м’яч, потім додав:
— Ну, у деяких людей є більше грошей, а у інших менше. Можливо, вони витрачають їх на щось інше, або у них немає можливості заробити більше, як у мене.

Ден кивнув, усвідомлюючи, що не кожен має однакові можливості. Вони обидва підійшли до каси, Пітер оплатив набір, а Ден пішов додому, розмірковуючи про те, чому не всі можуть купити те, що хочуть.
Тато, побачивши, що Ден вийшов з магазину з пустими руками, зрозумів, що сьогодні на них неминуче чекає довга бесіда. І знову на тему грошей.

Ден мовчки сів у машину. Тато поглянув на нього, але не поспішав починати розмову. Вони їхали в тиші, і хлопчик вдивлявся у вікно, спостерігаючи за хмарами, що пливли небом. Нарешті тато обережно запитав:
— Не купив набір?
Ден лише похитав головою.

— Тобі не вистачило грошей?
— Так, — зізнався Ден, — але Пітер купив свій. У нього є гроші. Він допомагав татові на дачі й заробив більше. А я не маю, і мені ще доведеться чекати.
Тато кивнув, спокійно відвівши погляд від дороги.

— Знаєш, Ден, не кожен має однакові можливості. І це нормально. Іноді ми маємо почекати чи докласти більше зусиль, щоб отримати те, чого прагнемо.
— Але чому? — засмучено вигукнув Ден. — Чому Пітер може купити все, а я ні?

Тато поміркував і відповів:
— У кожного свої обставини, синку. Хтось має більше грошей через родинні справи, хтось працює більше або заробляє в інший спосіб. Дехто економить, а інший — витрачає все на щось інше. Гроші приходять і йдуть різними шляхами. Але це не завжди означає, що один щасливіший за іншого.

Ден задумався над словами тата. Він не був зовсім впевнений, що зрозумів усе, але почав усвідомлювати: іноді ми не можемо одразу отримати все, що хочемо, і це частина життя.
— Що ти плануєш робити далі? — запитав тато, не зупиняючись біля їхнього будинку. Він вирішив ще трохи проїхатися, щоб не переривати розмову.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍