Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Наука, Освіта » Драматичні твори 📚 - Українською

Іван Карпенко-Карий - Драматичні твори

340
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Драматичні твори" автора Іван Карпенко-Карий. Жанр книги: Наука, Освіта.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 158 159 160 ... 199
Перейти на сторінку:
все зрозумів... Що я сказав? Людмила Павловна, що я сказав? Одно слово, і не слово, а літеру «а»? І Іван Макарович—догадався. Великий артист!

І в а н. А де ж аванс?

Крамарюк. Вчора Луп не дав, а той, що взяв раньше, програв Ставському в стукалку.

Іван. Скотина!

Крамарюк. Правда! Я люблю правду.

Іван (дає гроші). На! Щоб ти мені тиждень не приставав за гришми!

Крамарюк (взявши). Боже мій, місяць не скажу ні слова. (Трясе на руці червінець.) А щедрість, щедрість, щедрість яка! Кін ... що Кін?.. Кін — цуценя в порівнанні з нашим Іваном Макаровичем.

Іван. Ну, йди вже! Ти так тут начадив улесливостю, що у мене почина голова боліть.

Крамарюк. Нерви, нерви!.. У геніїв благородні нерви!.. Я вмент!.. (Підбігає до Ваніної і, повернувшись, до Івана.) Іван Макарович, можна сказать Людмилі Павловні «ангел»?

Іван. Говори і йди к чорту.

Крамарюк. От ви знову збиваєте мене: посилаєте до Кактуса, а говорите: «Йди к чорту»! Я не знаю, де чорт живе.

І в а н. Он у тій кімнаті.

Ваніна. Ха-ха-ха! Разом з тобою?

Іван. На горе!

Крам.арюк. Ай-ай-ай! До зобачення, мій ангел-хра-нитель! (Цілує руку Ваніної.) Не можу надивитись на вас; ви... перл...

Іван (криком). Годі! Іди вже!

Крамар ю к. Летіо! (Вибігає.)

ЯВА II

Іван і Ваніна. Мовчаї ь.

Ваніна. Ванюша!

Мовчать.

От дурень! (Підходе до нього.) Заспокойся, мій сокіл ясний, я більше не буду!

Іван. Тільки цей раз, а то вже не буду... Ха-ха-ха! І так сім раз на тиждень. Я кидаю трупу!

Ваніна. Що? Серед сезона?..

І в а н. Платю неустойку і тікаю. Я не можу тут більше зоставатись; я почуваю себе погано... Моральний стан мій розбитий!

Ваніна. І це все через те, що я з графом каталась?

Іван. Це тілько посліди я капля; вона полилася через край і розбудила мою совість. Я давно стражду невимовно!

Справді, яке я право маю ждать від тебе вірності, коли я сам зрадник перед своєю жінкою? Безуміє страсті відняло від мене розум, і я не міг себе спинить! Розум шептав одно, а кров перемагала все, і я купався в пороках: став лицеміром, обманював себе, всіх обманював і оскверняв чистую, як херувим, Марусечку мою і моїх дітей, пригортаючи їх до свого порочного лона, цілуючи устами, на яких зосталися сліди твоїх цілунків... А!.. Для кого я так мучу свою душу?.. Там мир, любов і чистота, а тут — порочна страсть! Годі! Чад пройшов, я рву усе...

Ваніна. Дурень, єй-богу, дурень! Нерви розходились, і він плете таку нісенітницю, що сором слухать. Мир, любов, чистота! Неначе справді вірить, що його Маруся свята!.. А Хвиля? Невже ти думаєш, що цей нахал не користується ласками твоєї Марусечки?

І в а і-і. Мовчи, твар! Я задавлю тебе за одно ще слово' зневаги до женщини, яких немає серед вас, яких вже мало є на світі, якими й світ тільки держиться, а без них йому пора давно вже, як Содому, завалитись 15.

Ваніна. Ха-ха-ха! Єй-богу, мені здається, що ти граєш роль з якоїсь, ще невідомої мені, кисло-солодкої мелодрами.

.Мовчать.

І в а н (ходе по хаті По паузі). Тікать треба в свій тихий приют, де жде мене щира голубка, моя благородна Марусечка. (Стає і ніби маріє.) Я збився з шляху, я потеряв смак до чистого життя... А там я знайду рівновагу, спочивок і тиху радість; там я вилічу свою душу, розшатану, розбиту хвилями житейського моря!

Ваніна. Там ти закиснеш, запліснявієш, заснеш, а щоденщина будньова погасить святий огонь творчості! Великий артист не сміє мирно спать в семейному покої... Ти — вибранець, покликаний життям запалювать серця сонної публичності, а для цього артистові потрібні сильні, свіжі вражіння, які заставляють його почувать радість битія і дають йому могутпу енергію!.. Ну, подивися ж в мої очі, що світяться коханням тільки до тебе одного!.. Вашоша! Ми любимось обоє, тут і гріха нема, за нас заступиться натура.

Іван (робить рух до неї). Людя! (Одступа.) Ні! Не підходь. (Закрива лице руками.) Не дивись на мене, я знаю яд твоїх очей -- доволі вже отрути!

Ваніна бере його за руку і мов хоче приблизить до себе. Пусти!.. Коли кохаєш, то, ради любові, посприяй вилічить мою хвору душу!..

Ваніна випускає його руку. Іван сіда, тяжко зітхає, схиливши голову на руки, обперті об коліна. Ваніна тихо підходе до столу, сіда, кладе лікті на стіл і обпирає на руки голову. Пауза.

Ваніна (по паузі під німа голову. Встає і тихо підходе до Івана. Велично). Я чую серцем, що ти хочеш наново родиться! Натура твоя і твої благородні нерви почувають більше правду життя, ніж я, ніж всі ми! Жіночим серцем, повним кохання до тебе, я зараз це зрозуміла і устократ більше тебе полюбила чистим, високим, благородним коханням друга! Склоняюся перед твоїм бажанням, воно тепер для мене святиня!.. (Сідає біля нього і запускає йому руку в волосся.) Заспокойся, я тілько другом тобі буду. Як ніжна мати, я стану нянькою тобі, слугою, усим, усим... Ти оживеш душею.

Іван піднімає голову і дивиться на Ваніну.

Совість твоя знайде спокій... Я закую серце своє в ледяну кору і не дозволю йому битись до тебе коханням, яке ти зараз лічиш низьким! Ну, руку, друг!

Іван (бере її за руку і цілує пальці. Держить її руку в своїй руці). Як ти посвітліла від таких чистих думок! У тебе в очах сльози... О мої божественні зорі! (Притяга її до себе і цілує в очі.) Як брат, утомлений нудьгою тяжкого життя, я рад спочить у твого лона... (Схиляється до неї на плече, обнявши талію.)

Ваніна цілує його в руку і гладить по голові. Пауза.

Як приятно почувать, що біля тебе і з тобою розцвітає нове, високе, святе бажання — стать кращим чоловіком! Людя! Я тебе образив — не гнівайся на мене!

Ваніна. О моє безцінне, трошки капризне дитя! Ти був знервований, а через те, може, і сказав що гостре; але я все забула, ((/гас проти нього і кладе йому обидві руки на плечі.) Ти не спав, ти утомився, бо мучивсь і зітхав на цій канапці цілу ніч і не хотів прийти до своєї Людечки. (Бере його за вуха.) Ревнива шельма! Ходім спочинем!

І в а н. Людочко, а ти не зрадила мені з графом? Ваніна. Тобі?! Та нехай мене бог накаже!

1 ... 158 159 160 ... 199
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Драматичні твори"