Іван Лисяк-Рудницький - Iсторичнi есе. Том 1

zwischen Wilna und Moskau: Die politische Stellung und die politischen Tendenzen der russischen Bevölkerung des Grossfürstentums Litauen im 15. Jh. — Leiden, 1961.

45

Загальний огляд польсько-українських взаємин в XIX ст. див.: Демкович-Добрянський М. Українсько-польські стосунки в XIX сторіччі. — Мюнхен, 1969; а також відповідні розділи у книзі: Wandycz P. S. The Lands of Partitioned Poland, 1795–1918. — Seattle, London, 1974.

46

Аналіз соціальної структури польського суспільства XIX ст. див.: Łepkowski Т. Polska: Narodziny nowoczesnego narodu. — Warszawa, 1967; українського суспільства XIX ст.: Голобуцький В. О. Економічна історія Української РСР. — Київ, 1970 (розділи 7–10).

47

Це твердження вимагає деяких уточнень. У лівобережній Чернігівській і Полтавській губерніях, а також у Харківській (на т. зв. Слобажанщині) місцева землевласницька шляхта складалася з нащадків давньої козацької старшини. Незважаючи на своє пристосування до російської імперської системи, члени цієї суспільної верстви відігравали важливу роль на ранніх етапах українського національного відродження.

48

Селяни польського походження, які переймали українську мову і звичаї, здебільшого зберігали вірність римо-католицькому обрядові. Через це їх називали латинниками (тобто особами латинського обряду). Кількість латинників, які проживали на українській етнічній території у кордонах Польщі 1939 р., оцінювалася близько 700 000 чоловік. Див.: Енциклопедія українознавства. — Париж — Нью-Йорк, 1955. — Т. 2. — С. 1259, 2226.

49

Brock Р. The Political Programme of the Polish Democratic Society // Nationalism and Populism in Partitioned Poland. — London, 1973. — P. 63.

50

Wiadomości Polskie (Париж). — 1858. — N 30. Цитовано за: Франко І. Шевченко героєм польської революційної легенди // Житє і слово. — 1894. — Т. 1. — С. 381.

51

Про повстання 1830–1831 рр. на Україні див.: Wrotnowski F. Powstanie na Wołyniu, Podolu i Ukrainie w r. 1831. — Leipzig, 1875; про повстання 1863 p. на Україні див.: Rawita-Gawroński F. Rok 1863 na Rusi: W 2 t. — Lwów, 1902–1903; а також Mapaхов Г. Н. Польское восстание 1863 г. на Правобережной Украине. — Киев, 1967.

52

Handelsman М. Ukraińska polityka ks. Adama Czartoryskiego przed wojną Krymską. — Warszawa, 1937.

53

Текст “Золотої грамоти” передруковано в книзі: Pamiętnik Kijowski. — London, 1963. — Т. 2. — S. 32.

54

Драгоманов М. Историческая Польша и великорусская демократия // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова: В 2 т. / Под ред. Б. А. Кистяковского. — Париж, 1905–1906. — Т. 1. — С. 58.

55

Stempowski S. Pamiętniki (1870–1914). — Wrocław, 1953. — S. 342.

56

Найновіші дослідження про польсько-українські літературні взаємини і про “українську школу” в польській літературі див.: Горбач О. Українсько-польські взаємини в літературі // Український самостійник (Мюнхен). — 1959. — N 19, 20; Herrmann H.-G. Studien über das Kozakenthema in polnischer literatur vom 17. Jahrhundert bis zum Vertretern der “Ukrainischen Schule” (Ph.D. diss. Johann Wolfgang Goethe-Universität). — Frankfurt am Main, 1969; Козак C. Джерела “української школи” в польській літературі // Наша культура (додаток до “Нашого слова”). — Варшава, 1970. — N 4, 5; його ж. Творчість польських письменників “Української школи” // Наша культура — 1970 — N 6, 7; Кирчів Р. Ф. Український фольклор у польській літературі. — Київ, 1971.

57

Див. антологію української теми у польських письменників XIX ст.: Українською музою натхненні / Під ред. Кирчіва Р. Ф. і Гнатюка М. Л. — Київ, 1971.

58

Про польсько-українські взаємовідносини в Галичині див.: Wandycz P. S. The Poles in the Habsburg Monarchy // Nationbuilding and the Politics of Nationalism / Ed. AS. Markovits and F. E. Sysyn. — Cambridge, Mass., 1982. — P. 68–93; Wereszycki H. The Poles as Integrating and Disintegrating Factor // Austrian History Yearbook. — Vol. 3., pt. 2. — 1963. — P. 287–313; Rudnytsky I. L. The Ukrainians in Galicia under Austrian Rule // Essays in Modem Ukrainian History. — Edmonton, 1987. — P. 315–352 (див. далі український переклад цієї статті).

59

Kozik J. Między reakcją a rewolucją. Studia z dziejów ukraińskiego ruchu narodowego w Galicji w latach 1848–1849. — Warszawa, Kraków, 1975.

60

Hornowa E. Ukraiński obóz postępowy i jego współpraca z polską lewicą społeczną w Galicji 1875–1895. — Wrocław, Warszawa, Kraków, 1968.

61

Цей погляд промовисто виражений в анонімній брошурі “Kwestya ruska” (Lwów, 1871). Див. також: Kieniewicz S. Adam Sapieha (1828–1903). — Lwów, 1939 (розділ 9).

62

Див.: Werwes H. Tam, gdzie Ikwy srebrne fale płyną // Z dziejów stosunków literackich polsko-ukraińskich w XIX і XX wieku. — Warszawa, 1972 (розділ 5); Wiśniewska E. Wasyl Stefanyk w środowisku literackim Krakowa w latach 1892–1900//Z dziejów stosunków literackich polsko-ukraińskich/Pod red. Kozaka S. i Jakóbca M. — Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, 1974.

63

Bujak F. Galicya. — Lwów, 1908. — T. 1. — S. 93–94.

64

Jabłoński H. Polska autonomia narodowa na Ukraine 1917–1918. — Warszawa, 1948.

65

Jabłoński H. Polska autonomia narodowa na Ukraine 1917–1918. — S. 58.

66

Лозинський M. Галичина в pp. 1918–1920. — Відень, 1922 (передрук: Нью-Йорк, 1970); Kutschabsky W. Die Westukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918–1923. — Berlin, 1934; Deruga A. Polityka wschodnia Polski wobec ziem Litwy, Białorusi i Ukrainy (1918–1919). — Warszawa, 1969.

67

Bocheński A. Między Niemcami a Rosją. — Warszawa, 1937. — S. 83.

68

Шанковський Л. Українська Галицька Армія. — Вінніпег, 1974.

69

Про польсько-українську угоду 1920 р. див.: Dziewanowski М. К. Joseph Piłsudski: A European