Андрій Самойлович Малишко - Поетичні твори, літературно-критичні статті, Андрій Самойлович Малишко

29

Фадеев, Прокоф’єв і Твардовський. (Прим. авт.). 523

30

журюся по тих, що, як листя зелене, Облетіли, згоріли, пішли від мене, Наостанку подавши братерську руку, Що не стежку послали, а вічну розлуку.

31

знов стовпи і кілометри,

Залізна даль, вишнева даль,

І українські села й нетри,

Як в пісні кинутий Трансвааль.

32

вже бреде сліпий кобзар,

І Гонта кличе на пожар,.

Кавказькі гори, в млу повиті, Рясною кровію политі,

Чолом підводяться до хмар.

33

Переклад Б. Кежуиа.

34

*

Хочу говорити про пісню, тому що без неї не можна уявити народного життя; вона обіймає всі сторони людської поведінки і діяльності, всю глибоку, багатогранну палітру душевних переживань. Вірш чи талановита книга в письмовій формі приходить в людську свідомість десь