Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

— Думаю, викривлення могло стати головним чинником, — кивнув перший Повелитель.

— До речі, тут Суртаз, — здивовано додав Дерцкан, припинивши вивчати артефакт з ув'язненою в ньому душею.

— Якщо він вмирав болісно, — тонко усміхнувся Шид-Аттар, — з нього можна зробити спектра.

Вловивши похмурий погляд Селенора, третій Повелитель одразу додав:

— Або привида… Розумного та з власною волею.

— Він був лічем, — втрутився Васкаедр, що продовжував сидіти на підлозі біля своєї ніші, та весь цей час мовчки спостерігав за тим, що відбувається. — Як ти собі уявляєш страждання у цій посмертній формі?

— М-м-м… Моральні, наприклад, — знизав плечима Шид-Аттар.

— Тихо, — закликав їх до порядку Охтар.

— Не кістка, але душа тринадцятого Повелителя... — пробурмотів Сандро, обережно взявши до рук осяяну холодною зеленню сферу. — Не знаю, як він взагалі додумався до такого, але це спра...

Стіни та підлога кімнати дрібно затремтіли, перервавши першого Повелителя на півслові. Селенор прислухався.

— Ззовні щось відбувається, — невпевнено промовив він і подивився на тріщину в стелі, яка щойно з'явилася та ніби могла йому щось повідомити. — Таке відчуття, ніби фортеця… руйнується.

— Я відчуваю чужу магію, — буркнув Мольтар.

— Виходить, прямо зараз хтось руйнує нашу фортецю? — посміхнувся Васкаедр, пружно піднявшись на ноги. — Може, варто дати йому чи їм зрозуміти, що це вкрай кепська ідея?

— Я б на твоєму місці не поспішав кидатись до бою без знання власних можливостей, — уїдливо заперечив Шид-Аттар. — А про них нам Сандро ще не розповів.

— А ти все-таки здатний до зважених роздумів, — саркастично зауважив десятий Повелитель. — Несподівано.

— О, Мольтаре, а для мене несподівано те, що я все ще можу тебе чимось здивувати, — не залишився у боргу третій.

— Шаеллаір, — підвищив голос Сандро. — У нас зараз є справи, важливіші за ваші чвари.

— Саме так, — підтримав Селенор. Мелодійні нотки в голосі ельфа задзвеніли сталлю. — Нам слід дістатися поверхні раніше, ніж фортеця над нами стане купою каміння.

— Знаєш, — Шид-Аттар бадьоро підвівся з підлоги та демонстративно розім'яв пальці, — судячи з тріщини тріщини на стелі, це от-от...

— До центру! — гаркнув Васкаедр, і першим ринувся виконувати свій наказ, водночас виставивши над головами вже наявних в центрі Повелителів купол щита для захисту від фізичної шкоди.