Колектив авторів - Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

жолобчасті округлі скроневі кільця, іноді плаковані золотом, гривні з крученого та плавкого дроту, вічковиді підвіски, рурчасті пронизки, намисто та набірні браслети з фаянсових ріжкових намистин. Цікаво, що близьким до індоіранського виявився гарнітур прикрас фіно-угорського населення з поховання у Хохольському кургані Воронезької області: кручена дротяна гривня, круглі жолобчасті скроневі та вічковида підвіски. Це свідчення прямих контактів між індоіранським та фіно-угорським населенням.

На північному заході України кістяні пряжки трапляються у праслов’янського населення постшнурових культур, але населення продовжує вже вироблені традиції у виготовленні прикрас (вербо-лисні скроневі підвіски та персні, шийні гривні, діадеми). Знайдені також прикраси з кабанячих ікол та фаянсове намисто.

У середині та третій чверті II тис. до н. е. гарнітур прикрас праслов’янського населення значно розширюється за рахунок різноманітних шпильок (з ромбічною, кільцевою, цвяховидною голівками, “кіпрського” типу, з протуберанцями тощо). Провідним елементом декору стає спіраль. Мотиви спіралі простежуються і в прикрасах іраномовних племен Східної України (дротяні персні та скроневі підвіски). Розвивається техніка оздоблення бронзових прикрас золотою фольгою. Намисто виготовляли з фаянсу та нефриту.

Яскравий сплеск ювелірного мистецтва спостерігається в останній чверті II тис. до н. е., і пов’язаний він великою мірою з міграцією фрако-іллірійських племен у Прикарпаття, Подністров’я та Правобережну Україну. У матеріалах Гордіївського курганного могильника на Вінниччині кількісно переважають вироби із золота (спіральні пронизки, трилопатеві пронизки, листовидні та двоспіральні підвіски білогрудівського типу, широкі браслети з гофрованих золотих платівок), бронзи (рурчасті, з шумливими кільцями та дротяні з спіралями браслети, шпильки з протуберанцями) та бурштину (намисто). Внаслідок фракійських впливів прикраси праслов’янського, іранського і навіть фіно-угорського населення України стають досить близькими. Серед нових типів прикрас слід назвати бронзові та залізні одно- та двопружинні фібули, скляне намисто, вироби з геширу.

Орнаментика є найбагатшим джерелом до вивчення декоративного мистецтва доби бронзи. Складними чи найпростішими візерунками вкривався посуд, керамічний та дерев’яний, вироби з бронзи, каменю, скла, шкіри, кістки, рогу та інших матеріалів. Саме в орнаментиці наочно спостерігається етнічна самобутність населення.

На початку II тис. до н. е. переважала шнурова техніка нанесення орнаменту на кераміку. Вона була поширена як у праслов’янських та прабалтійських племен півночі, так і в індоіранського населення півдня. Водночас у фіно-угорських племен протягом бронзової доби переважала накольчаста орнаментація, а у прафрако-іллірійців Закарпаття — врізна та рельєфна. У другій чверті II тис. до н. е. набуває поширення так звана багатоваликова кераміка, коли посуд прикрашався численними наліпними валиками, які утворювали складні візерунки з трикутних та ялинкових мотивів. Така орнаментика розповсюджена в індоіранському ареалі, а праслов’янське населення переходить від шнурової до прокресленої орнаментації. Окремі прокреслені лінії на кераміці нагадують колючий дріт або ж проорану борозну. У орнаментальних композиціях переважає мотив трикутника вершиною донизу.

Іранське населення другої половини II тис. до н. е. надає перевагу орнаменту у вигляді одинарного наліпного валика, частково відроджується шнуровий орнамент, відомий також гребінцевий. Валик поширюється і в орнаменті інших етнічних спільностей. Водночас стають популярними мотиви фрако-іллірійського орнаменту (канелюри, конічні та серповидні рельєфні наліпи), лискування зовнішньої та внутрішньої поверхні посуду. Гальштатські впливи позначилися на декоруванні кераміки як праслов’янських, так і іранських племен.

Орнамент на металевих виробах відомий менше внаслідок відносно невеликої кількості знахідок, але головні орнаментальні мотиви простежуються і тут. Робилися спроби імітувати шнур, валик, наколи у бронзі. Була відпрацьована технологія відливки орнаментального декору разом із річчю. Особливого поширення набув литий орнамент на кельтах. Відлиті речі прикрашалися також карбованим візерунком за допомогою долота та пуансона.

Унікальним досягненням різьбярів по каменю можна вважати орнаментальні композиції на кам’яних парадних сокирах в ареалі поширення індоіранських племен. Складні композиції з трикутників, напівкіл, колосків, зигзагів виконувалися у техніці рельєфу на тлі полірованої поверхні. Матеріалом для виготовлення таких сокирок слугував порфиритовий діабаз та інші тверді породи каміння.

Близько середини II тис. до н. е. на терени України поширився так званий карпато-мікенський стиль орнаментації виробів із кістки, рогу, металевих речей. Основу стилю становлять складні хвилеподібні композиції, виконані за допомогою циркуля. Рухаючи ніжку циркуля у двох рівнях, майстер створює вибагливі лопаті, гачки, та вигини “хвилі”. Тому цю техніку іноді називають “мікенською хвилею”. Високими зразками орнаменту карпато-мікенського стилю є декор срібних із позолотою кинджалу та шпильки з Бородінського (Бессарабського) скарбу, бронзового вістря до списа із Цюрупинська, кістяних голівок жезла з Херсонщини та Луганщини. Речі, прикрашені у карпато-мікенському стилі, виявлено в ареалі поширення прафракійських та індоіранських племен в Україні.

Своєрідна техніка виконання орнаменту металом по дереву практикувалася головним чином у племен індоіранської спільності. Дерев’яний посуд декорувався бронзовими стрічками, які, пронизуючи товщу стінок, утворювали геометричний візерунок, а також гвіздками та фігурними платівками. Деякі з таких платівок додатково прикрашалися пуансонним орнаментом. Особливо пишно прикрашалися дерев’яні чаші з Нижнього Подніпров’я та Північного Надазов’я. А чаші з Гордіївського могильника на Вінниччині були оздоблені золотими накладками. У ранньому залізному віці традицію виготовлення бронзового посуду з металевими декоративними накладками зберегли іраномовні кіммерійці, скіфи, сармати.

Орнамент виконував не лише декоративну функцію, він містив певну суму закодованої інформації. Окремі його елементи (трикутник, хрест, коло, налівколо, сегмент, ромб, зигзаг, хвиля, ялинка) мали семантику і могли бути прочитані сучасником. Відособлення окремих знаків від орнаменту, розташування їх у певному порядку вело до виникнення писемності. Далі від інших щодо цього просунулися племена іранської спільності, на кераміці яких (134 посудини) виявлено як окремі “значки”, так і їхні рядки, прошкрябані гострою паличкою по сирій глині ще до випалу. Класифіковано 33 види знаків. Але спроби їх прочитання ще не дали позитивного результату. Це ще не писемність у повному розумінні цього слова, а лише рух до неї. Окрім кераміки, знаки відомі на виробах із металу, кістки, каменю.

Від розуміння семантики окремих знаків та зображень можна прийти до розуміння деяких сюжетів мистецтва доби бронзи. Є й окремі сюжетні малюнки. Так, на торфовищі біля Путивля знайдено половину нижньої щелепй бика із схематичним зображенням будівель обабіч шляху, череди корів та коней, що тягнуться до села, та відособлений клаптик поля. На іншому боці щелепи вигравіруваний складний геометричний орнамент[420]. На цій речі, яка, можливо, була калатачкою шамана, відтворено картину землеробсько-скотарського осілого побуту, характерного для доби бронзи. Можливо, на калатачці відтворено уявлення людини бронзової доби про реальний та потойбічний світи, медіатором між якими був шаман.

На іншому торфовищі біля с. Дударків на Київщині виявлено рогову сокирку із сюжетними малюнками на двох площинах. Збереглася лише одна половина знаряддя з гравірованим зображенням процесії тварин (свиня, осел, кінь) довкола солярного знаку та символічного дерева — пальми. Традиційно цю