Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

Аліна нарешті заспокоїлась, та вони з Міланою потроху відповідали на питання Легіону. Степан сидів та мовчав, дивлячись то на хлопця з дівчиною, то на залишки чужинців за їх спинами. Ватажок розповіла, що в них був генератор, та коли на них напали діти поселення автомобільного майданчику, пошкодили школу та опалення. Хлопець присвиснув та додав, що генератора у них немає. Версію, яка була озвучена Устимом в свій час, підтвердила дівчина. Вона розповіла, що діти, як тільки почались морози, перейшли до спортзалу школи. Там встановили мангали закритого типу. Нанесли вугілля з гіпермаркету, та потроху зібрали величезні запаси дров з приватного сектору.

Говорили довго, та коли Аліна та Мілана розповіли, що тримають шлях до поселення Порожньої Руки, хлопець зразу згадав Юру, ватажка цього поселення. Діти підтримували дружні контакти та вже доволі давно не чули нічого від Юри та його розвідників. В цілому, діти планували відправити своїх спостерігачів до парку Совки, та непогода не давала такої можливості.

Ну що ж, - дівчина встала, та всі інші теж почали підніматись, - дуже рада з вами познайомитись. – вона протягнула руку Мілані, - мене звати Маша, ми з Ромою керуємо нашим Легіоном. Будемо раді вас бачити ще. Так, - погодився хлопець, - мене дійсно звати Рома. І ми неймовірно раді познайомитись зі славетним племенем Вітрів! – він вклонився до Аліни та Мілани.

Після того, як Маша та Рома помахали всім іншим дітям племені Вітрів, крикнули, що будуть раді бачити будь кого з Замку Вітрів. Попросили передати привіт Юрі та всім жителям карате-до. Як тільки діти розійшлись, Маша зупинились, та наче згадала щось важливе, підійшла до Мілани, погукавши її.

Мілана, ми знаємо про вірус, - не голосно сказала Маша, - Юра нам повідомив що ти шукаєш ліки. Я хотіла б з тобою зустрітись та поговорити. Думаю, це важливо. Так, звичайно, - командирка племені Вітрів погодилась, але без будь-якого ентузіазму, - та я не зможу дуже тебе порадувати своїми пошуками. Розумію, - всміхнулась дівчина, - але я можу трохи чи порадувати, чи здивувати. Я поки й сама не знаю, - Мілана здивовано глянула на Машу, не розуміючи до чого та веде, - Мені та Ромі по тринадцять років, ми не заснули.

Мілана втратила дар мови, лише рота відкрила від здивування. Від почутої новини, навіть Аліша вилізла з рюкзаку та глянула на Машу. Та ще раз всміхнулась, помахала подругам рукою, та, розвернувшись, побігла до Роми.