Євгеній Шульженко - Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко

Плем’я Вітрів разом з полоненими вирушили далі, оминаючи Загін Вільних Пацанів, як відтягли свого ватажка в сторону. Попереду гіпермаркет та Шпалерний ринок. Затримка вийшла доволі довгою, а шлях не близький. Треба було поспішати.

Погода, більш за все, теж була не задоволена, що під відкритим небом влаштували бійки, затягнула небо хмарами. Сонце зникло, навколо сильно потемніло. Через деякий час подув сильний вітер. Сніг, що спокійно лежав навколо, почав здійматись та крутитись навколо дітей, залітаючи під куртки, на обличчя, обліплюючи руки.

Десь далеко почувся грім, та ніхто з дітей не пам’ятав, щоб взимку була злива. До того ж, надворі було не менше мінус двадцять п’ять градусів. Дощ буде долітати до землі великими страшними крижинами або градом. Плем’я Вітрів прискорилось. Треба дістатись ринку. Заховавшись всередині, залізуть під торгові ряди. Але чекати сюрпризів з неба не хотілось.

Дорогу пробивали не менше години, змінились три рази. Аліна та Мілана теж були штовхачами снігу, немає різниці між дітьми – ватажок, командир, вожатий чи розвідник. Всі діти –  рівні.

Минули гіпермаркет та дійшли до ринку. Небо розірвала блискавка, насунули темно-сині хмари, все навколо майже поглинула ніч. Спочатку пішов сніг, потім він почав збільшуватись, та раптом дітей накрив страшний дощ з льоду. Крижини летіли на голови, руки, спину. Діти почали кричати та падати на землі, закриваючись, групуючись.

Степан підскочив до Мілани та заштовхав її в шар снігу, щоб хоч якось пом’якшити удари, закричав натовпу, щоб всі лізли та ховались в снігу, схопив Алішу та сунув Мілані. Кішка була не задоволена такій нахабній поведінці та спробувала подряпати хлопця. Той навіть уваги не звернув, а дівчина схопила Алішу та почала заспокоювати.

До Степана підскочив Устим, та хлопці побігли до воріт шпалерного ринку. Звичайно, на воротах висів великий замок, тому почали кричати та питати у кого ж є молоток чи щось важке. Діти не чули, лише намагались ховатись самі та допомагати іншим сховатись.

Устим знайшов товсту металеву трубу, що лежала біля паркану та почав збивати замок. Степан перехопив трубу, як тільки Устим вибився з сил. Ще трохи, замок тріснув та впав на землю. Ворота відкрили, швидко оглянули все навколо. Крайній ряд мав товстий піддашок. Там можна було сховати багато дітей. Інші могли залізти під торгові ряди. Не дуже зручно, але металеві перегородки врятують від крижин та льоду, що сипались з неба.

Схопивши по два дерев’яні ящики, що лежали біля входу, хлопці кинулись назад до племені Вітрів. Підскочили, дали ящик щоб накрити голову, та відправляли на ринок. Діти бігли, хапали ще ящики та повертались. Поволі хлопці та дівчата почали забігати та ховатись під накриттям. Від ударів крижин та льоду по металу, було неймовірно гучно, але краще закрити вуха, аніж отримати по голові.

Та, на жаль, з десять хлопців та дівчат заносили до ринку без тями. Чи вони просто втратили свідомість, чи заснули – не розбирались. На зараз головне – знайти укриття від біди, що в прямому сенсі почала падати на голову. Як тільки все плем’я Вітрів знайшло притулок в Шпалерному ринку, ворота прикрили та домовились, що всі, хто має сили, буде виходити на дорогу та шукати тих, хто міг лишитись. Видимість мінімальна. Сніг та лід змішались.

На зміну льоду, з неба пішов густий сніг. Сині хмари розійшлись, та небо вже було темно сірим. Прийшла ніч. Хлопці та дівчата, смертельно втомлені та перелякані почали облаштовувати місця для ночівлі. Розставили намети, розстелили спальні мішки. В цей момент вожаті розставили мангали та запалили вугілля.

Стало тепло, діти почали відігріватись. Пішов запах смаженого сала чи солоного м’яса, кипіння каші та ароматного чаю. Повечерявши, втомлені діти полягали спати. Ще цілий день попереду, хоча до парку Совки не так і далеко. Та сьогодні всі втомились, боролись та рухались вперед. Гра, тобі не здолати дітей племені Вітрів!