Данило Туптало - Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

узятий був. Тепер же, у них вічно поселившись, ликує із ангелами і у веселощах стоїть перед Богом, у трьох особах єдиним, Отцем, і Сином, і Святим Духом. Йому ж слава навіки. Амінь.

Місяця жовтня в 3-ій день

Житіє і страждання святого священномученика Діонисія Ареопагіта

Цей святий Діонисій Ареопагіт народився від батьків невірних, доброродних і вихований у преславному місті Атенському. Відданий же був ізмолоду у навчання еллінської премудрості, і в ній такий мав успіх, що двадцятип'ятилітнім у філософії перевисив усіх своїх ровесників. Одначе захотів її досконаліше пізнати і відійшов у Єгипетську країну у місто, назване Ілиополь; там-бо були віддавна премудрі вчителі, і навчався від них звіздарській управності із приятелем своїм Аполофаном. Було в один із днів, коли, заради спасіння Христа Господа, на хресті розп'ятого, сонце, не можучи зріти, ополудні померкло, і світ потемнів на три години; Діонисій здивувався й рече: "Чи Бог, Творець цього світу, страждає, чи світ цей видимий закінчується?". Це ж бо він од Духа Божого про страсті Владичні проказав, а не за наукою премудрості віку цього. Повернувся в Атени, одружився і, як перший поміж своїх за доброродністю, і розумом, і чесністю, містом та людьми управляв.

Коли ж святий Павло прийшов у Атени і перед старійшинами посеред Ареопага проповідував Христа розп'ятого і воскреслого, тоді Діонисій уважно Павлові слова вислухав і поклав їх у серці своєму. Інші ж старійшини сказали Павлу, що іншим разом, в інший час хочуть ясніше почути від нього, що казатиме про Христа, але Діонисій, як наймудріший від усіх, почав із Павлом наодинці словами змагатися. Запитав його Павло: "Якого Бога тут пошановуєте?" Він же показав йому Кроноса, Афродіту, Зевса, Гефеста, Гермеса, Діоніса, Артеміду та інших багатьох. Оглядав же їх Павло із Діонисієм, знайшов-бо якесь капище, на якому було написано: "Невідомому Богу", — і запитав Діонисія: "А хто є невідомий Бог?" Відповів Діонисій: "Ще той поміж богів не явився, але у свій час прийде, він-бо є Бог, що царювати має над небом та землею, царству ж Його не буде кінця". Це почувши, апостол почав від тих його слів щасливо сім'я слова Божого сіяти на добру землю, сповіщаючи йому, що вже Бог той прийшов і народився від пречистої Приснодіви Марії, і перетерпів заради людського спасіння, на хресті пригвожджений; сонце, його ж страждання не можучи терпіти, у тьму перейшло і не дало світла свого у всесвіт на три години; цей же Бог воскрес із мертвих і на небо зійшов. "Йому ж бо віруй, Діонисію, і його пізнай та істинно послужи справжньому Богові Ісусу Христу". Згадав же Діонисій тьму, що була на всій землі, про яку казав Павло, тоді й увірував, що Бог у той час у тілі людському страждав, і розчинив серце своє до пізнання невідомого Бога, Господа нашого Ісуса Христа, освітило ж бо його світло благодаті Божої, і молив апостола, щоб про нього помолився Богові, аби Той милостивий був до нього та зарахував до рабів своїх.

Коли ж Павло виходив із міста Атенського, один сліпець, якого всі знали, що від народження свого не бачить, почав молити апостола, хай подасть йому прозріння. Він же сотворив хресне знамення на очах його й прорік: "Господь мій та Вчитель Ісус Христос, що сотворив грязиво із слини і помазав очі грязивом сліпому, і дав йому зір, Той і тебе силою своєю нехай просвітить". І сліпець прозрів. Звелів йому Павло, щоб ішов до Діонисія і сказав: "Павло, раб Ісуса Христа, мене до тебе послав, щоб ти, за обіцянкою своєю, прийшов до нього і, охрестившись, прийняв гріхів відпущення". Пішов сліпець і повелене сказав і проголосив Боже добродіяння, яке йому сотворив Павло. Діонисій же, побачивши сліпця прозрілим, а він його знав, здивувався вельми і, не зволікаючи, пішов із жоною своєю Дамарою і з синами своїми, і з усім домом своїм до Павла й охрестився в нього. Потому покинув дім, і жону, й дітей і пристав до Павла, і три роки за ним слідував, а де ходив і чому навчився, про те писання його про Божі таїни свідчить. По тому поставлений був від Павла святого єпископом і від Солуня до Атен був посланий, щоб там дбати про спасіння людське. Цей Діонисій не тільки Павла, але й усіх апостолів чув проповіді, з ними ж був, коли всі були зібрані на погреб Пречистої Володарки нашої Богородиці, і сам про себе в своїх книгах пише, що пробував у місті Єрусалимі біля гробу Господнього, де бачив і чув Якова, брата Божого, і Петра верховного, Івана Богослова із Єротеєм та Тимотеєм і з іншою численною братією, коли учив про таїни віри так, як усі богослови учать про божество й людськість Господа нашого Ісуса Христа.

Пробув у Атенах немалий час і поширив Церкву Божу, почату від святого апостола Павла, — тоді святий Діонисій, як і апостоли, захотів проповідувати Євангеліє іншим краям і навіть до крові постраждати за ім'я Христове, як і вчитель його блаженний Павло; про нього чув, що від Нерона в Римі за Христа постраждав; іншого єпископа замість себе атенянам поставив, сам же пішов до Риму, де святий Климент, єпископ римський, із радістю його прийняв. Із ним же трохи поживши, посланий був од нього з єпископом Аукіяном, та священиком Рустиком, і дияконом Єлевтерієм, і з іншими братіями у Галлію, щоб там слово Боже невірним проповідувати, з ними і святий Діонисій до Галлії прийшов, апостолом землі тієї виявився і багатьох людей від ідолопоклоніння навернув до Господа у місті Парижі. Там і церкву звів за подані вірними милостині і безкровні служби в ній звершував, молячи Бога, щоб подав зібрати там численних словесних овець. Там ото, коли слово Боже поширилося, настало друге після Нерона гоніння на вірних від Дометіяна-кесаря; від нього посланий був ігемон Сисиній у Галлію, щоб там християн умучив. Цей, дійшовши до Парижа-міста, спершу Діонисія, як славного в чудесах і в премудрості Божій, разом із Рустиком та Єлевтерієм на мучення схопити повелів, а інша братія відійшла з іншими в інші краї на проповідь.

Був тоді святий Діонисій вельми старий і в проповіді євангельській вельми натруджений, тож коли міцно зв'язаного й тягненого поставили його з іншими двома перед ігемоном, зирнув на нього ігемон із гнівом та й сказав: "Чи ти є лихий старець Діонисій, що богів наших гудиш, скасовуєш усі