Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

І поклади срібло кожного до мішка його.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він наказав був.

3 А на світанку ці люди були відпущені, вони та їхні осли.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над будинком його: Устань, побіжи за тими людьми, дожени їх та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій та ворожить нею? Зле ви зробили, що вчинили так.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 А вони відповіли йому: Нащо пан мій каже такі слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...

8 Адже срібло, що знайшли ми в наших мішків, ми повернули тобі з Ханаанського краю. Хіба б ми вкрали з помешкання пана твого срібло чи золото?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а ми станемо рабами нашому панові.

10 А той відповів: Як ви сказали, так хай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

11 І швидко поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували їх.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовому!

13 І пороздирали вони свій одяг!... І кожен нав'ючив віслюка свого, і повернулися до міста.

14 І ввійшли Юда й брати його до помешкання Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед обличчям його на землю.

15 І сказав до них Йосип: Поганий вчинок ви зробили. Хіба ви не знали, що дізнається такий чоловік, як я?

16 А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо казати? Чим виправдаємося? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

17 А Йосип відповів: Далеке мені, щоб зробити таке. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть з миром до вашого батька.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, хай скаже раб твій слово до вух пана свого, і хай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Пан мій запитав був рабів своїх: Чи є в вас батько або брат?

20 І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старості, а брат його помер. І залишився він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 А ти був сказав своїм рабам: Приведіть до мене його і хай я подивлюся на нього.

22 І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

23 А ти сказав своїм рабам: Коли не прийде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше обличчя мого.

24 І коли ми прийшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 А батько наш сказав: Поверніться, купіть нам трохи зерна.

26 А ми відповіли: Не можемо йти. Коли найменший наш брат буде з нами, то підемо ми, бо не можемо бачити обличчя того чоловіка, якщо брат наш наймолодший не буде з нами.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була народила мені жінка моя.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: Дійсно роздерли його... І я не бачив його аж дотепер.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

30 А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

33 А тепер хай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак хай іде зі своїми братами!...

34 Бо як я прийду до батька свого, а юнака зі мною нема? Щоб не бачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

Буття 45

1 І не міг Йосип стриматися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився братам своїм.

2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

3 І Йосип промовив до братів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його брати йому відповісти з переляку...

4 А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він сказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту...

5 А тепер не сумуйте, і хай не буде жалю у ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживання.

6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять років, що не будуть орати і не будуть збирати врожай.

7 І послав мене Бог перед вами, щоб зберегти на землі живими вашу решту великим порятунком.

8 І виходить тепер, не ви послали мене сюди, а Бог. І він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього Єгипетського краю.

9 Поспішіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Прийди ж до мене і не гайся.

10 І осядь у землі Гошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої вуста промовляють до вас.

13 І доповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті та про все, що ви бачили. І поспішіть, щоб привести вашого батька сюди.

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав і Веніямин плакав на шиї його...

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому розмовляли брати його з ним.

16 І розголошено в оселі фараоновій про Йосипових братів! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

17 І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Нав'ючте худобу свою, та й ідіть до Ханаанського краю.

18 І заберіть вашого батька і все ваше та й прийдіть до мене, а я дам вам добра Єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

19 І накажи, щоб дали їм вози з Єгипетського краю для ваших дітей та для ваших жінок і привезіть свого батька з домом його.

20 І не шкодуйте ваших речей, бо добро всього Єгипетського краю ваше воно.

21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на наказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

22 І дав усім їм кожному змінного одягу, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять змін одягу.

23 А батькові своєму послав він оце: десять віслюків, нав'ючених з добра Єгипту, і десять віслючок, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до Ханаанського краю, до Якова, батька свого.

26 І розповіли йому, що Йосип живий, і що він панує над усім Єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що промовляв він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

28 І промовив Ізраїль: Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, перед смертю!

Буття 46

1 І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака.

2 І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні: Якове, Якове! А той відповів: Ось я!

3 І сказав він: Я той Бог, Бог батька твого. Не бійся йти до Єгипту, бо я зроблю тебе там великим народом.

4 Я піду з тобою до Єгипту, а потім також виведу тебе звідти, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.

5 І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його.

6 І взяли вони череди свої, і маєток свій, що набули в Ханаанській землі, і прибули до Єгипту Яків та весь рід його з ним.

7 І він привів з собою до Єгипту синів своїх, і онуків своїх з собою, і дочок своїх, і онучок своїх, і весь рід свій.

8 А оце імена синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: первісток Яковів Рувим.

9 І сини Рувимові: Ханох, Паллу, Хецрон і Кармі.

10 І сини Симеонові: Ємуїл, Ямін, Огад, Яхін, Цохар і Саул, син ханаанеянки.

11 І сини Левієві: Гершон, Кегат і Мерарі.

12 І сини Юдині: Ер, Онан, Шела, Перец і Зерах. І вмер Ер і Онан у Ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул.

13 І сини Іссахарові: Тола, Цувва, Йов і Шимрон.

14 І сини Завулонові: Серед, Елон і Яхлеїл.

15 Оце сини Ліїні, що народила вона Якову в Падані арамейському, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок — тридцять три.

16 І сини Гадові: Ціфйон, Хаггі, Шуні, Ецбон, Ері, Ароді і Ар'їлі.

17 І сини Асирові: Імна, Ішва, Ішві, Верія і Сірах, сестра їхня. І сини Верії: Хевер і Малкіїл.

18 Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять душ.

19 Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і Веніямин.

20 І вродилися Йосипові в Єгипетському краї Манасія та Єфрем, що їх народила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

21 І сини Веніяминові: Бела, Бехер, Ашбел, Гера, Нааман, Ехі, Рош, Муппім, Хуппім і Ард.

22 Оце сини Рахілині, що народилися Якову, усіх чотирнадцять душ.

23 І сини Данові: Хушім.

24 І сини Нефталимові: Яхсеїл, Гуні, Єцер і Шіллем.

25 Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона народила їх Якову, усіх душ сім.

26 Усіх душ, що прийшли з Яковом у Єгипет, що походять зі стегон його, окрім жінок синів Якова, було шістдесят шість.

27 А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.

28 І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до Гошену. І прибули вони до краю Гошен.

29 І запріг Йосип свою колісницю, і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Гошену. І він зустрів його, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його...

30 І промовив Ізраїль до Йосипа: Хай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий!

31 А Йосип промовив до своїх братів і до оселі батька свого: Піду й розкажу фараонові: Брати мої й дім батька мого, що були в Ханаанському краї, прибули до мене.

32 А люди ці пасуть отари. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було.

33 І коли покличе вас фараон і скаже: Чим займаєтеся?

34 то ви відповісте: Пастухами були твої раби від молодості своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні Гошен, бо для Єгипту кожен пастух — огида.

Буття 47

1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з Ханаанського краю.