Айрін Єн Шанті - Іскрані.Та, що прийшла із-за грані., Айрін Єн Шанті

- Прости, мене, будь ласка. Я знову тебе налякав. Просто дуже складно і боляче, бачити як там, у грані гинуть незнайомі тобі істоти. Але бачити, як гине хтось знайомий і дорогий, це все одно, що самому померти. Прости - він стояв з опущеними плечима. А у мене знову виникло відчуття, що на його плечі обрушився весь світ.

- Ну ось. Тепер у тебе через мене зіпсувався настрій, і тепер моя черга просити у тебе пробачення - з посмішкою сказала я. - з мене завтра млинці з сиропом і міцна кава. Ну, як вибачення. Домовилися?

- Домовилися - теж уже з посмішкою відповів він.

- Спокійної тобі ночі, Нейтан. І яскравих снів.

- І тобі, Аріна. І спасибі ще раз за чудовий вечір.

Зайшовши до своєї кімнати, я притулилася до дверей і посміхалася як ідіотка. Раптом прийшло усвідомлення, що я тут через його туман і для нього. Мені подобається, такі з ним розмови і він під час них. Так, у мене там було налагоджене життя. Все стабільно і монотонно, а тут піде не один рік на те щоб все облаштувати і звикнути. Ну, і тут мене як кажуть, Леон прийняв на все готове. Залишається недомовленість: Леон знає тільки що з далеку, а решту я так і не наважилася йому розповісти. Гаразд, час покаже.

- Ого, пів на другу ночі, да уж поговорили. Я, то ладно нікуди не маю йди, а Нейтану завтра... Так, дожилася Аріна! Уже міркуєш як приблизна дружина. Все в душ і спати.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно