Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

а тоді

Лигнув мускат і печиво на денці 48

Причетникові кинув у лице -

За те, мовляв, що в нього борода

Ріденька, а голодний погляд ніби

Просив те печиво йому зоставить.

Тоді обняв за шию молоду

І в губи цмокнув смачно так та гучно,

Що аж луна по церкві розляглася.

Мені зробилось соромно, я втік

І знаю, що за мною всі вже йдуть.

Такого навіженого весілля

Я ще не бачив. Чуєте, як грають?

 

Грає музика.

Входять Петруччо, Катеріна, Б’янка, Баптіста, Гортензіо, Грумйо та слуги.

 

Петруччо

Панове й друзі, дякую за труд.

Я знаю, ви за стіл хотіли сісти

Зі мною нині і приготували

Бенкет бучний. Але мені потрібно

Негайно їхати, тож прощавайте.

 

Баптіста

Невже ви зараз хочете від’їхать?

 

Петруччо

До вечора. Я мушу, не дивуйтесь.

Якби ви знали, у якій це справі,

То навіть квапили б, а не спиняли.

Я дякую вам, товариство, всім,

Що помогли мені добуть дружину

Таку ласкаву, милу й доброчесну.

Ви з батьком бенкетуйте, їжте, пийте,

Я ж мушу їхать, і прощайте всі.

 

Траньйо

Ми просимо: зостаньтесь на бенкет.

 

Петруччо

Ні, я не можу.

 

Гремйо

Я прошу вас.

 

Петруччо

Ні, неможливо.

 

Катеріна

Я прошу вас.

 

Петруччо

Я радий.

 

Катеріна

Радий з нами залишитись?

 

Петруччо

Ні, радий, що мене ви попросили,

Та не зостанусь, як ви не просіть.

 

Катеріна

Як любите, зостаньтесь.

 

Петруччо

Грумйо, коней!

 

Грумйо

Коні готові, пане: вже овес поїв їх. 49

 

Катеріна

Ну що ж,

Роби як хоч - я нині не поїду

І взавтра теж: я нагулятись хочу,

А вас ніхто не держить: онде двері,

І полотном дорога, пане мій.

Я ж не поїду, поки не натішусь.

Вже бачу: буде з вас пихатий деспот,

Бо зразу он як беретеся круто.

 

Петруччо

Вгамуйся, Кет, не гнівайся, прошу.

 

Катеріна

Я хочу гніватись, і що ти зробиш?

Спокійно, тату: не поїде він.

 

Гремйо

Здається, починається, їй-богу!

 

Катеріна

Панове, прошу за весільний стіл.

Я бачу, що дурепу з жінки зроблять,

Як їй не стане духу опиратись.

 

Петруччо

Нехай гуляють, Кет, як ти сказала,

А ви послухайтеся молодої,

Ідіть святкуйте, і гуляйте, й пийте,

Вшановуйте як слід її дівоцтво,

Шалійте й веселіться - чи повісьтесь,

Та славна Кет моя зі мною їде.

(Пригортає її до себе, немов захищаючи, і з викликом звертається до присутніх)

Не витріщайтеся на мене згорда,

Не суптеся, не тупайте ногами: 50

Що вже моє - тому господар я.

Вона - моє добро, мій скарб, мій дім,

Начиння хатнє, поле і комора,

Мій кінь, мій віл, віслюк мій - що завгодно,

І ось вона: займи-но, хто посміє!

По праву свойому вчиню я з кожним,

Хто зважиться дорогу заступити

Мені у Падуї. Мій вірний Грумйо,

Виймай меча! Опали нас злодії!

Ти чоловік! Рятуй же господиню!

Ти не страхайся, Кет, моя кохана,

Ніхто тебе зайняти не посміє,

Тебе я й від мільйона захищу.

 

Петруччо, Катеріна й Грумйо виходять.

 

Баптіста

Ну, хай ідуть. Оце смирненька пара!

 

Гремйо

Щоб не пішли, я луснув би зо сміху.

 

Траньйо

Таких шалених пар ще не бувало.

 

Люченцо

А ви що скажете, ласкава панно?

 

Б’янка

Шалений на шаленій оженився.

 

Гремйо

Еге ж, Петруччо, обкатеріни́вся.

 

Баптіста

Сусіди й друзі, хай за цим столом

Бракує молодої з молодим,

Та на столі нічого не бракує.

Люченцо, сядьте замість молодого,

Ти, Б’янко, заступи свою сестру.

 

Траньйо

Це щоб вона до ролі навикала?

 

Баптіста

Атож, Люченцо. Ну, ходім, панове.

 

Виходять.

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Входить Грумйо.

 

Грумйо

Тьху, тьху на всіх потомлених шкап, на всіх шалених панів і на всі погані шляхи! Чи ще когось отак періщено? Чи ще когось отак обляпувано багнюкою? Чи ще когось отак виморювано? Мене послали вперед розпалити вогонь, а самі приїдуть услід і будуть грітися. Добре, що маленьке горнятко - таке, як я,- швидко закипає, а то б у мене губи до зубів примерзли, язик до піднебіння, а серце до кишок, поки я дістався б до коминка, щоб відтанути. Та я, поки роздмухуватиму вогонь, уже й відігріюся. А то в таку погоду й більший за мене міг би промерзнути й застудитись. Агей! Кертісе!

 

Входить Кертіс.

 

Кертіс

Хто це гукає таким мерзлим голосом?

 

Грумйо

Крижина. Як не віриш, то спробуй по мені сковзатись - по голові та по шиї розженешся, то проїдеш по спині аж до п’ят. Розпали вогонь, Кертісе.

 

Кертіс

А пан із панею теж їдуть?

 

Грумйо

Ідуть, Кертісе, їдуть, тож розпалюй швидше вогонь, не лий слова, як воду.

 

Кертіс

А правда, що молода пані така клята та гарячкувата, як розказували?

 

Грумйо

Була, друже Кертісе, була - до оцих холодів. Адже ти знаєш, що зима і шлюб приборкують і людину, й