Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

підтверджується розміщенням разом із нічною інформацією М.Томенка в «Українській правді» повідомлення, що «у четвер Президент Ющенко збирається оголосити про кадрові перестановки».

Саму прес-конференцію М.Томенка та її пряму телетрансляцію організовували для вчинення чергового скандалу в Українській державі. Показово, що її намагалися провести за годину до вже оголошеної у ЗМІ прес-конференції Президента України Віктора Ющенка, який мав висловити свою позицію щодо заяви екс-держсекретаря О.Зінченка від 5 вересня. У тому, щоб перебити його та створити Президенту додаткові труднощі, і полягала мета прес-конференції М.Томенка.

Наради на дачі Юлії Тимошенко, які у різному складі учасників тривали цілу ніч з 7 на 8 вересня 2005 року, прийняли одне принципове рішення — рішуче йти на загострення ситуації. Як згодом заявив, перебуваючи у Львові, Віктор Ющенко, «на нічній нараді у лісі пророблялися плани організації імпічменту». Хто вносив таку пропозицію можна лише здогадуватися, але суть зводилася ось до чого. Мовляв, існують банківські документи, які засвідчують фінансування виборчої кампанії В.Ющенка відомим російським бізнесменом Борисом Березовським. Викид цих документів через пресу має спричинити ще один значно потужніший скандал. У такому випадку неодмінно постане питання легітимності Президента, а відповідно потягне за собою процедуру імпічменту. З цією метою запросили на дачу і Генерального прокурора України С.Піскуна. Святослав Михайлович не лише висловив готовність служити закону і Конституції, а й запевнив, що забезпечить відповідне рішення Верховного Суду України.

Вже підраховували потрібну для такої важливої справи кількість голосів в українському парламенті та обговорювали можливість проведення ще до Нового року дострокових виборів Президента України. Навіть готувалися влаштувати новий Майдан і звезти на нього не меншу кількість українців, ніж у листопаді 2004 року. Цей безсоромний і цинічний захід назвали другим етапом Помаранчевої революції.

У розпал цих небачених досі прожектів і відвертої маячні хтось із присутніх несміливо запитав: «А як на це відреагує світове співтовариство?» Це дещо остудило гарячі голови і найбільш тверезий серед цієї збудженої компанії муж Анатолій Гриценко запропонував подзвонити послу США в Україні пану Джону Гербсту. Оскільки лише він один із присутніх вільно володів англійською мовою, то йому й доручили цю місію.

О 2-й годині ночі у посла США пролунав телефонний дзвінок українського урядового зв’язку. Спросоння посол не відразу зрозумів, що сталося в Україні, тому йому протягом цілої години розповідали про плани і наміри групи людей, яка зібралася на дачі Прем’єр-міністра України. Уважно вислухавши прохачів посол відповів, що світове співтовариство інакше як заколотом не назве українські події. Крім цього, він висловив власне обурення нічною таємною нарадою вищих українських урядовців.

Після такої відповіді дачу Юлії Тимошенко спішно залишив генпрокурор С.Піскун і міністр оборони А.Гриценко, який, до того ж, різко відмежувався від заявлених на нараді намірів. Хто після цього залишився поруч із «королевою революції», потрібно запитати у неї самої.

Далі події розгорталися так. Посол США пан Джон Гербст відразу ж подзвонив Президенту України, однак той не підняв слухавку, тому він розповів все віце-прем’єр-міністру Олегу Рибачуку, який досконало володіє англійською мовою. О.Рибачук відразу ж доповів про нічні пригоди Президенту.

Вже згодом, 11 вересня 2005 року, демонструючи своє невдоволення урядовцями, які брали участь у нічній нараді на дачі Ю.Тимошенко із 7 на 8 вересня, Президент України В.Ющенко наголосив: «Я відверто скажу, мені набридли нічні зібрання певних осіб за Києвом для визначення майбутнього України. Вони це майбутнє визначати не будуть. І крапка». [17]

О 7-й годині ранку про нічні події на дачі донесли Президенту переляканий генпрокурор і вкрай пригнічений міністр оборони. О 8-й годині до Президента подзвонила Прем’єр-міністр України і попрохала її невідкладно прийняти. Президент звелів приїхати.

2. Наслідки нічного збіговиська

Вранішня розмова Юлії Тимошенко із Віктором Ющенком у службовому кабінеті Президента України, яка мала місце 8 вересня, відома широкому загалу лише зі слів екс-прем’єр-міністра. Оскільки сам Президент про неї поки що не розповів, то будемо слугуватися варіантом оповіді Ю.Тимошенко. Принагідно зауважимо, що у цей день об 11-й годині Президент України у прямому ефірі мав провести прес-конференцію, що вже була анонсована.

Отож, слово Юлії Тимошенко: «Я кинула все і приїхала до Президента. Ми спілкувалися за двадцять хвилин до початку прямої прес-конференції, коли він відправив уряд у відставку. Я сіла поряд з ним, взяла його руку в свої руки і сказала: «Вікторе Андрійовичу, до ефіру залишилося декілька хвилин, і я вас прошу, не руйнуйте авторитет нашої революції. Давайте зараз вийдемо до преси разом і скажемо, що поки ми разом — стабільність в Україні є гарантованою» [18].*

____________________

* Українська правда. — 2005. — 11 вер. // www.Pravda.com.ua

Саме в цей час, коли Юлія Володимирівна облесно умовляла занадто доброго і дуже легковірного Віктора Ющенка (на цій його людській слабинці вона постійно грала), йому доповіли про те, що телеканал НТН транслює прес-конференцію віце-прем’єр-міністра Миколи Томенка, який висловив свою солідарність із О.Зінченком та заявив про свою відставку. Другим випадком, який розвіяв останні сумніви Президента, стала інформація, що фракція БЮТ у Верховній Раді України у повному складі щойно проголосувала за позбавлення депутатських повноважень Петра Порошенка, більше того, вона усіляко прискорювала цей процес. І це, незважаючи на те, що П.Порошенко подав у відставку та відкликав свою заяву із Верховної Ради України. Можливо, то була мить, коли Президент нарешті переконався, з ким він має справу. Очевидно, що йому стало дуже прикро.

Тепер знову процитую Ю.Тимошенко: «Президент подивився на мене, встав, підійшов до вікна, повернувся до мене спиною і сказав: «Розмову закінчено» [19]. Далі Ю.Тимошенко з великим апломбом заявила: «Цим самим Президент зруйнував нашу домовленість, перспективу і майбутнє. Я